Діялось це в давні часи. Дістав до печінки гуцулів цісар зі своїми урядниками. Збирали великі податки з бідних людей. Тих, хто не платив, замикали у темні пивниці, молодих легінів забирали у жовніри, а дітей і матерів гнали на важку роботу. І ... Читать дальше »

Колись на місці теперішнього Берегова лежав широкий степ. Сюди на пасовисько пригнав із сусіднього села Великі Береги своє стадо господар на прізвисько Сас. Того ж дня на тому полі випасав свою череду ще один господар.

... Читать дальше »

Волоський вівчар Іван Білин, шукаючи гарної паші, кочував із отарою з місця на місце. А як вибрав собі полонину, то вже випасав на ній овець аж до осені. На зиму думав повернутися назад у Волощину.

Пізньої осені вівчар спустився з отар ... Читать дальше »

Колись люди не всі були такі, як зараз. Були такі велети, що як один стояв на одній горі, а другий на другій, то могли руки подати один одному.

Один такий велет захотів води попити, а ріки Стрий і Опір пересохли. Він нахилився до того ... Читать дальше »

По-румунськи чорта називають Драк. Від цього слова і походить назва села Драгового.

Захотіла якось Марія-Терезія серед літа покататися на санях. Довго радилися її міністри і вирішили, що влаштують прогулянку ... Читать дальше »

Колись дуже давно, в часи, про які вже втратилася згадка, коло виходу з-поміж гір на широку рівнину Дунайської долини швидкоплинної ріки Латориці, де лежить місто Мукачеве, оселився зі своїм військом чужоземний князь. Він підкорив усіх жителів ... Читать дальше »

Про марамороське село Шандрово (а тепер Олександрівка) на початку XX століття знали по всіх Карпатах.

Колись-то посунули турки на Угорщину, а король Матяш зі своїм військом в ... Читать дальше »

За Тисменицею є село, що Погонею називається. Протікає там річка Ворона. Ніхто не пам'ятає, коли виникло село, але з діда-прадіда розповідають, що ще за тих часів, як татари плюндрували українську землю, при шляхах були такі вартівники, що да ... Читать дальше »