По-румунськи чорта називають Драк. Від цього слова і походить назва села Драгового.

Захотіла якось Марія-Терезія серед літа покататися на санях. Довго радилися її міністри і вирішили, що влаштують прогулянку імператриці у Солотвині — насиплють на дорогу солі, і можна буде їхати на санях, як по снігу.

Коли цариця їхала у Солотвино, то десь вже за Хустом із заднього колеса її карети випав заколесник. Один вояк, що побачив поломку, замість заколесника засунув свій палець, щоб колесо не злетіло з осі, бо тоді б карета перевернулася і так біг за каретою аж до Тячева.

Цариця бачила, що вояк біжить за каретою, та лише у Тячеві зрозуміла чому. Коли карета зупинилась, вояк відійшов убік. Цариця питає своїх слуг, хто то був. А їй кажуть:

—    Хто його зна, якийсь драк.

Цариця тоді наказує своєму міністру:

—    А приведітьно до мене вояка Драка!

Міністр наказує полковнику:

—    Приведіть до імператриці вояка Драка!

Кинувся полковник шукати Драка, та ніхто такого не знає, бо того вояка звали не Драком, а Рішком. Тоді цариця розпорядилася знайти вояка, у котрого палець вимащений колісною маззю. Знайшли його, привели.

—    Ти — Драк?
—    Я Рішко!

А цариця тоді йому:
—    Тепер будеш Драк! І усі оті полонини і ниви в цій околиці відтепер твої.

Міністр відразу записав у книгу нове прізвище того вояка і указ імператриці, за яким усі землі, на котрі показала цариця, перейшли у його власність. А тоді й місце, де оселився новий власник, записали як Дракове. А згодом люди почали називати село, що постало біля маєтку, Драговим.