У часи, коли Карпатами гуляв Довбуш, не мали пани спокою. Не за життя своє боялись, а за гроші. І придумали найбагатші та найжорстокіші з них, як убезпечитись від опришка: біля Сегета вимурували глибоко в землі величезне підземелля, зробили двері залізні, варту поставили, позносили туди своє золото, а самі виїхали у столицю, та й сплять собі спокійно.

Дізнався про ту скарбницю Довбуш. Пішов Довбуш з хлопцями підземелля те здобувати. Підійшли опришки до скарбниці, не криючись. Як побачила їх варта, одразу почала стріляти — але всі кулі назад повернулися, адже Довбуш міг кулі думкою відбивати. Тож варта сама себе й убила. Тоді хлопці зрубали великого дуба, топірцями гілля обрубали, розколисали його на руках і вдарили по дверях залізних — розлетілися ті двері надвоє.

Набрали опришки грошей повні бесаги, скочили на коней і поїхали. На півдорозі до Чорногори сіли перепочити. Там і почали рахувати гроші, що забрали у підземеллі у Сегеті. Потім на тому місці виникло містечко, тож його так і назвали — Раховом.