Праліси мають для природи, а також для людини, неоціненне значення. У зв’язку із тим, що в пралісах відбуваються процеси старіння і розпаду, а також природні стихійні явища, то в них формується різноманітна структура і умови існування, які мають важливі значення для певних видів рослинного і тваринного світу. Комахи і гриби, які для свого розвитку потребують мертвої деревини і тому стали рідкісними в господарських лісах, знаходять в пралісах сприятливі умови для свого існування. Це стосується і різних видів птахів, кажанів і дрібних наземних ссавців, які сплять або виводять своїх нащадків в дуплах дерев. Також для тварин, що потребують для свого існування великих площ, велике значення мають природоохоронні території. Тому Карпати з їх високою лісистістю та наявністю значних площ природних лісів і пралісів є останнім регіоном у Західній, Центральній і Центрально-східній Європі, який може похвалитися великими популяціями бурого ведмедя і вовка.

У пралісах зберігається цінна інформація про історично-географічний розвиток лісової рослинності. Існування ендемічних видів рослин і реліктових рослинних угруповань та генетична структура лісових деревних порід дозволяє робити висновок про розвиток рослинного покриву після останнього льодовикового періоду. Праліси мають надзвичайно важливе значення і для збереження генетичної різноманітності. Оскільки поновлення дерев у них проходить включно природним шляхом і людина ніколи не проводила селекційних заходів, то там збереглися різні гено-, фено- і екотипи лісових порід, які мають як екологічне, так і господарське значення. Тому праліси можна розглядати як генетичні резервати для господарських лісів.

Праліси мають велике значення для науки і в інших відношеннях: з огляду на кілька сторіч господарювання і антропогенну зміну європейських лісів, залишки пралісів дають єдину можливість дослідити природну будову, різноманітність і генетичну структуру незмінних лісів, а також динамічні процеси і екосистемні відносини, що відбуваються у них лише під впливом лісорослинних і екологічних факторів.

Праліси служать надзвичайно цінним екологічним мірилом для оцінки впливу різних форм господарювання на ліси, а також для дослідження змін довкілля і клімату. Крім того, праліси потрібно зберегти і для того, наші наступні покоління також мали можливість проводити в них дослідження. Можливо наші наступники схочуть знайти відповіді на питання, про які сьогодні ще ніхто не думає?

У лісівничих дослідженнях праліси вже тривалий служать моделлю для розробки наближених до природи методів лісівництва, котрі передбачають збереження видової різноманітності і генетичних ресурсів. У наближених до природних господарських лісах зараз стараються впливати на природні процеси розвитку лісових насаджень тільки через мінімальні лісівничі втручання, наприклад, для забезпечення природного поновлення, отримання цінних крупномірних сортиментів, забезпечення стабільної захисної дії лісу чи інших його корисних властивостей.

Важлива є і естетична цінність пралісів та їх значення для екологічної освіти і правильного сприйняття природи. Ніде більше не можна спостерігати і так глибоко пізнати різноманітні взаємовпливи між лісорослинними умовами, рослинністю і тваринним світом, та залежність між виникненням і зникненням. У світі, де темп життя постійно прискорюється, праліси служать місце спокою у надмірно насичених буднях. Незмінені природні ландшафти є свого роду іншим світом поряд із високотехногенним довкіллям. І коли природі дають можливість вільно розвиватися, то почуття задоволення і щастя є ще більшим. Коли відмовляються від заготівлі деревини в лісі, то це роблять не в останню чергу через повагу до природи, яка має власну цінність. У пралісах людина відчуває первісний розвиток природи, її піднесеність, красу і життєвість. При цьому вона отримує радість і наснагу, черпає нові життєві сили.

Українська письменниця Ольга Кобилянська (1863 – 1942) описує в своєму оповіданні "Лісова мати” історію гуцулки Дакії, яка разом із сином живе у відлюдному місці в Карпатах. У її житті центральну роль відіграє як гармонія з природою, так і небезпека, яку природа таїть у собі. Характерним є місцем, коли в тій місцевості несподівано з’являється учитель. Одного вечора він веде з жителями села таку розмову:

"Подивіться сьогодні на місяць”. Всі вони глянули на нього. Це був повний місяць, небо чисте, зорі сріблясті і вчитель сказав: "А тепер мовчіть і всі слухайте!”. Всі замовчали. "Ви це чуєте” запитав він, після того як всі люди хвильку часу сиділи із затриманим диханням і не чули нічого особливого.

"Що ви чуєте?” запитав він раптом.

"Нічого”.

Крізь його постать промайнуло зворушення.

"Нічого?” запитав учитель і його вуста сумно здригнулись.

"Ліс шумить, послухайте ж, він шумить, говорить, живе і витає в собі…він є як ми, як я, ти чи інші, він живе! – ми є одне ціле…слухайте і дивіться. Своїми очима…своєю душею”. Тут люди злякались, вони слухали і дивувались. Чи вони цього раніше не чули?