Археологічні знахідки поблизу селища Королево на берегах річки Тиси свідчать про те, що перші людські поселення виникли близько одного мільйона років тому на території сучасного Закарпаття. Переселення до Карпатського регіону із заходу кельтів у 7 столітті до н. е. принесло сюди вже високорозвинену культуру центральної Європи. Наприклад в околицях Мукачева утворився найбільший металургійний центр у Європі. Пізніше кельти були витіснені дакійцями, які поселялися на берегах річок і охороняли тим самим свої торгівельні шляхи, по яких йшов популярний та жаданий на той час товар - закарпатська сіль. Але через деякий час потому дакійці були змушені не за власною волею залишити цю землю. Їх новим господарем стали римляни, які до 107 року розширили свою імперію на півночі аж до південних кордонів того ж Закарпаття. Римляни заселяли Закарпатську низовину, а в горах на той час жили люди, які ховалися від них. Перебування римлян свідчать знахідки монет, а також розкопки решток римських соляних шахт поблизу селища Солотвино. В 4 столітті територію басейну річки Тиса, а потім в середині 5 століття між річками Дунаю та Тиси знаходився політичний штаб гуннів на чолі з їх полководцем Аттілою.

VI - V століття відбулося так зване Велике переселення народів і дану територію заселили різноманітні племена, зокрема вандали, бургунди та слов’яни. В середині 6 століття в районі Карпат оселилися авари, азіатський кочовий народ, який спеціалізувався на скотарстві та землеробстві. Покінчив із пануванням аварів на цих землях Карл Великий, який в період 791 - 803 років прогнав кочівників з цього регіону. В 9 столітті на теренах Карпат виникло слов’янське князівство під проводом короля Лаборця. В цей період із сторони болгар поширюється християнство. У 896 році територія басейну Тиси і Дунаю відходить до угорців. На той час регіон носив назву "res nullis" ("нічиєї землі") або "terra indagines" ("буферна земля"). Про це свідчить так звані угорські "зарубкові лінії" (демаркаційні позначки кордону). Деякий час потому область стає об’єктом територіальних чвар ворогуючих угорських родових князів. Їх опір був подоланий Великим князем Гейзою (970 - 977), чий син Стефан 1, Священний король Угорський (997 - 1038), анексував на початку 9 століття Закарпаття - формально як "Руську Марку". В першій половині 13 століття по всій Східній Європі прокотилася хвиля монголо-татарської навали. Карпатська область була захоплена монголами під проводом хана Батия у 1241 році. Зруйнувавши всі міста, які ставали на їхньому шляху, однак, вже в 1242 році вони були змушені відступити із Угорських земель. Для відновлення виноробства, угорський король Бейла 4 запрошує у 1254 році німецьких і італійських виноробів.

Наприкінці 16 століття розпочинається боротьба Угорщини проти турків. У битві під Могашом в 1526 році угорці втратили свого короля Лайоша II, в результаті чого Угорщина була поділена на три частини - Закарпатська частина Карпат належала короні Габсбургів. Це князівство 1690 року після "Великої турецької війни" отримала і цілу Угорщину.