Вигорлат-Гутинська вулканічна гряда - пам'ятник порівняно недавньої вулканічної діяльності - тягнеться широкою звивистою смугою, повторюючи в основному обриси Карпатської гірської дуги. На південному сході Вигорлат-Гутинської гряди переходить у Калиман-Харгитську гряду на території Румунії. Загальна довжина обох систем більше 550 км, ширина - до 30 км.

Про недавню активну вулканічну діяльність у цьому районі свідчать численні мінеральні, а в горах Калиман-Харгита - у тому числі й гарячі джерела.

У будові гряди спостерігається вся гама вулканічних порід: базальти, андезити, ліпарити. Склад вулканічних вивержень залежить від різних причин. Просуваючись до поверхні, базальтова магма на своєму шляху може розплавляти навколишні породи й змішуватися з ними. Такий процес називається магматичною асиміляцією.

Зміна складу вивержень відбувається також у силу магматичної диференціації, коли в розплаві виникають і ростуть кристали легких лужноземельних і важких магнезіально-залізних силікатів. Щільність легких кристалів (польовий шпат і кварц) менша, ніж щільність розплаву, а важких (олівін, піроксен) - більше. Тому, якщо магматичне вогнище перебуває тривалий час у стані спокою, то в ньому легкі кристали починають спливати, а важкі - поринати. Одночасно відбувається поділ розплаву. Більше легкий і багатих кремнеземом розплавів збираються у верхній частині магматичної камери, а важким, збагаченим залізом і магнієм, концентрується в її нижній частині. Тому що виверження звичайно харчуються з верхніх частин магматичного вогнища, та й склад порід при окремих спалахах вулканічної діяльності найчастіше відповідає ступеню магматичної диференціації у вогнищі.

Звичайно вулканічні виверження починаються лавами базальтового складу, яким поступово на зміну приходять лави середнього й кислого складу. Такий ряд магматичної диференціації називається нормальним або гомодромним. Рідше зустрічається зворотній (антидромний) порядок вивержень.

У розрізі Вигорлат-Гутинської гряди переважають андезито-базальти й андезити, значно менше дацититів і ліпаритів. Склад порід і характер вивержень дають підстави припускати, що магматичні вогнища, що харчували вулкани цього району, розташовувалися у верхній мантії на глибинах понад 60 км.