Проблема всихання смерекових лісів уже не вперше турбує українських лісівників. Лише на території Львівської області таких лісів – 22 тис. га. Лісівники кажуть, що єдиний вихід – вирубати всохлі насадження, екологи ж висловлюються проти. Дискусія триває.

На горі Маківка проблема всихання смереки в Українських Карпатах відображена у концентрованому вигляді. Саме сюди ми приїхали з лісівниками під час прес-туру, організованого Львівським ОУЛМГ, щоб на власні очі все побачити.

Тільки відвідавши всихаючі смеречники, розумієш, наскільки ж це серйозна проблема. Навкруги – сухі дерева, багато з них лежать на землі. Це мертвий ліс. Бути у ньому небезпечно. Сильніший порив вітру – і дерево може впасти на тебе, адже коренева система смереки ослаблена шкідниками. Чому ж всихає смерека?

Григорій Криницький, проректор Національного лісотехнічного університету, професор:

Протягом останніх десятиріч в українських Карпатах відбувається масове всихання смерекових лісів. Така картина спостерігається не тільки в Україні, але і в інших європейських країнах.

Основною причиною всихання смерекових насаджень є невідповідність ґрунтово-кліматичних умов для зростання смереки. Перш за все треба сказати, що смереку посадили штучно на місці ялицево-букових лісів, які росли тут раніше. Іншими словами, смерека не є корінною породою в Українських Карпатах. Власне корінними були ялицево-букові ліси.

Ще одна помилка – створили чисті смерекові ліси, тобто монокультури смереки. Більше того, після вирубки висаджували знову тільки смереку. Нині в Українських Карпатах унаслідок такої лісової політики маємо насадження смереки другої і третьої генерації. У лісівничому аспекті це дуже недобре.

Як наслідок усього вищесказаного, різко погіршилася якість ґрунту. По-перше, на ґрунті, де росте смерека, розвинувся потужний нематодний комплекс (нематоди – це види, небажані для росту і розвитку лісів). По-друге, почали зникати безхребетні тварини, а умови ґрунту почали погіршуватися. За дослідженнями вчених, якість ґрунту для існування корисних видів безхребетних тварин впала на 90%.

Оскільки смереки ростуть не у своїх умовах, та ще й погіршилися властивості ґрунту, то вони є біологічно ослабленими. Це призвело до того, що в похідних смеречниках масово поширилися фітохвороби: пожовтіла і почала опадати хвоя, поширилися стовбурові та кореневі гнилі, особливо інтенсивно почала розвиватися коренева губка й опеньок, утворилися цілі вогнища цих хвороб. Сформувалися осередки масового розмноження шкідників – короїдів, вусачів та ін., які поширювалися по ослаблених насадженнях смереки і ще більше знижували її стійкість. Зробила свій внесок у відмирання смереки і глобальне потепління, яке прискорило ослаблення смереки й інтенсифікувало патологічні процеси. У результаті маємо всихання смерекових похідних насаджень.

Для виправлення ситуації у 2006 році кафедра лісівництва НЛТУ України з ініціативи Львівського ОУЛМГ розробила рекомендації, як провести заміну чистих похідних смерекових насаджень.

У рекомендаціях – цілий комплекс лісогосподарських заходів для кожного кварталу, для кожного виділу. Проведення цих заходів передбачене у три етапи: поступова ліквідація відмираючих (всихаючих) похідних смерекових насаджень (цей етап на Маківці вже практично завершується), відтворення та поновлення корінного ялицево-букового деревостану, і третій етап – це формування молодого змішаного різновікового деревостану з переважанням бука і ялиці.

Але оскільки поновлення смереки відбувається дуже добре, то відтворити корінний деревостан – справа не з простих. Як бачите, тут цілі куртини підросту смереки, – показує Григорій Томкович на молоді насадження, – але підріст вже ослаблений, оскільки також заражений кореневою губкою та опеньком.

Як же відтворюють корінний деревостан? Тут львівські лісівники та науковці пішли двома шляхами: залишили насінники, стараються повністю зберегти і сприяти природному насінному поновленню. А де насінного поновлення недостатньо, штучно насаджують лісові культури.

– Виходячи з гірських умов, – продовжує професор Криницький, – та враховуючи великі мінусові температури й інтенсивні вітри, для успішного поновлення ялиці та бука, сприятимемо розвитку берези, вільхи, горобини та ін. Ці породи допоможуть пом’якшити лісове середовище. Не будемо знищувати й травний покрив. Тож, у майбутньому деревостан сформують такі основні чотири породи – ялиця, бук, смерека (в домішці), явір. У майбутньому тут ростиме буково-ялицеве насадження з домішкою смереки, явора, в’яза, берези та інших порід.

Михайло Голубець, академік Національної академії наук України, доктор біологічних наук, професор:

– Я все життя вивчаю смереку, і хочу вам сказати, що XIX ст. вважалося періодом смерекоманії. Оскільки смерека дуже швидко росте, (а Європі потрібна була деревина для будівництва), то її масово культувавали, адже це економічно вигідно. Проте попит був тільки на смереку, а бук вважали породою-бур’яном, хоч він займав значно більші площі у Карпатах. Як наслідок, його використовували для опалювання, а на букових лісосіках насаджували смереку.

І ще один цікавий момент: шишки з карпатських смерек для одержання насіння вивозили до Австрії та Німеччини. Там його не сортували, а змішували з насінням із інших регіонів. І в Карпати потрапляло насіння вже баварської чи альпійської смереки. Насадження смереки створили у непритаманних для неї біологічних умовах, оскільки висадили на місці букових лісів, де і тепліше, і грунт родючіший, а що він родючіший, то менш стійка смерека. Смерека має також дуже поверхневу кореневу систему – під дією вітру, низької вологи вона ослаблюється, і тоді нападають шкідники. Якщо додати потепління клімату, то маємо цілий комплекс причин всихання штучних смерекових лісів у Карпатах.

Порятувати ліси у Карпатах можна лише одним шляхом – вирубати смерекові насадження та створити корінні ялицево-букові деревостани. І цю проблему ми будемо вирішувати 25–30 років.

Микола Козловський, директор Інституту екології Карпат, доктор біологічних наук:

– В Інституті екології Карпат, зокрема у відділі екосистемології, впродовж багатьох років ми проводимо дослідження первинних і вторинних екосистем. До всього того, що вже було сказано, я хотів би додати, що ще одним чинником, від якого всихають смереки, можуть бути стовбурові нематоди. У Франції, Німеччині, Португалії масово всихають соснові ліси від стовбурових нематод.

Ми проводили дослідження, чи можуть нематоди бути патогенними для смереки. І знайшли кілька випадків, коли коренева система була здорова, не заражена грибами, 2/3 нижньої частини стовбура були абсолютно зелені та виглядали цілком здоровими, а 1/3 була сухою. Та коли ми взяли пробу на межі між зеленою і сухою частинами, то кількість нематод там просто зашкалювала. Фактично вони не давали рухатися воді вгору стовбуром, а, отже, і поживним речовинам. Є ще й інші шкідники, які пошкоджують смереку. І наслідок їхньої діяльності ми з вами бачимо.

А тепер – слово лісівникам. Як борються вони з цією проблемою?

Ярослав Целень, головний лісничий Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства.

– У 2006 році ми з власної ініціативи та майже за власний кошт провели лісопатологічне обстеження. У результаті виявилося, що маємо близько 2 млн м3 сухостійної смереки. Нині такої смереки – 6,5 млн м3. І це притому, що ми стараємося щороку максимально освоїти всихаючі смерекові насадження. Та процес всихання вже надто запущений. Про це ми говорили давно – ще наприкінці 1980-х лісівники почали аргументовано бити на сполох. Тоді до нас не прислухалися, роблячи закиди: хочете рубати. Хоча і тоді, й тепер усі роботи проводяться відповідно до наукових висновків, за погодженням з екологічними службами. Сьогодні нас почули, але щоб освоїти ці мільйони кубометрів – піде не один рік часу, крім цього, та величезні затрати на дороги й техніку.

Анатолій Дейнека, начальник Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства.

– У 2005 р. ми провели Всеукраїнську виїзну колегію Держкомітету лісового господарства України за участю науковців, представників чотирьох обласних держадміністрацій Карпатського регіону, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, екологічних організацій, журналістів. Тоді, стоячи на Маківці, ми запитували себе: змінювати ситуацію, проводячи рубки, чи вчинити проти власної совісті й залишити все, як є? Нині, згідно з проектом, який розробили науковці НЛТУ України, тут проводиться планомірна заміна всихаючих смерекових лісів на біологічно стійкі, в майбутньому — високопродуктивні корінні деревостани. Більша частина деревини, на жаль, сухостійна. Вона придатна тільки на дрова чи переробку. Ділова деревина, звісно, призначена на виготовлення дошки. Дров'яна ж іде на опалення, поставляється на плитні підприємства, целюлозно-паперові комбінати. Решту відходів переробляють на технологічну тріску.

Щоби вирішити проблему всихаючих лісів, найперше необхідне розуміння громадськості. Маючи 22 тис. га всихаючих смерекових лісів, ми не можемо зрубати їх протягом короткого терміну. Адже оголяться величезні простори гір – і тоді будуть підстави казати, що Карпати лисіють. Хоча суцільні санітарні рубки проводити ми будемо. Іншого виходу немає. Як скальпель хірурга інколи є останнім засобом у боротьбі з хворобою, так і в руках лісівника сокира, бензопила чи інша лісогосподарська техніка допомагає вилікувати ліс. Є ще одна сторона медалі – треба мати величезні кошти, щоб вирішити цю проблему: потрібні лісові дороги, аби добратися до всихаючих деревостанів, закупити сучасну екологобезпечну заготівельну та лісотранспортну техніку.