Не багато людей можуть похвалитися, що бачили вовка в природі. На волі ця тварина невидима для людини. Враження про вовка у людей дуже суперечливі. Майже ніхто не ставиться до нього нейтрально. Вовками або захоплюються, або їх ненавидять. Їх вважають, з одного боку, гарними, сильними, харизматичними істотами, а з іншого - втіленням зла. Ці полярні думки, звичайно ж, мають вплив на охорону вовка.

Але ж чому вовк викликає у людини такі суперечливі емоції? Негативне ставлення до вовка має різні причини. Напевно, найважливіші з них - це первісна конкуренція за здобич у полюванні, а ще шкода, яку вовк як хижак заподіював домашнім тваринам.

Великою мірою острах грунтується на неправильних припущеннях. Наприклад вовків вважають небезпечними для життя людини. В дійсності вони в край обережні й лякливі істоти, які завжди намагаються уникнути людину. Навіть коли з нори забирають вовченят, старі звірі не захищають їх. Раніше, коли вовків було значно більше, в сувору зиму великі зграї могли становити небезпеку для людини. Але ці часи давно минули. За останніх 50 років у Карпатах не було жодного випадку, коли б людина загинула від вовка.

Як хижак вовк знаходиться на вершині харчової піраміди. З цієї причини і через свою величину він потребує досить великих популяцій здобичі й разом з тим великих, відносно недоторканих життєвих просторів. У Європі залишилось лише кілька таких екосистем, і більшість з них знаходяться в горах. Карпати - один із останніх європейських регіонів, де збереглася життєздатна популяція вовка, що налічує майже 400 особин. Наприклад на території Карпатського біосферного заповідника постійно живуть 5-7 вовків, а короткочасно можуть перебувати до тридцяти особин.

Оскільки вовки - чудові мисливці, які можуть долати великі відстані за відносно короткий час, то вони можуть становити серйозну проблему для тих, хто утримує худобу. Рішення цієї проблеми багато людей вбачають виключно у повному винищенні вовка. Та сьогодні все більше зростає розуміння того, що слід шукати рішення, які би враховували економічні інтереси людини й одночасно надавали вовку можливість вижити. Щоб досягти цього, потрібні як заходи регулювання чисельності вовка та компенсації за збитки тваринництву, так і забезпечення природного живлення вовка у формі достатньо великих популяцій диких ратичних.