Вівчарська ідилія – його мистецька стихія

Автор фото: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

Високе реноме закарпатської школи живопису прагне підтримати і в певній мірі глибинка. У верховинському краї є теж своє сузір’я талановитих малярів. Скажімо, поцінювачі мистецтва з близьких і далеких сторін лиш схвальними словами відгукуються про роботи на полотні місцевих художників Василя Шиндру, Михайла Кінча, Володимира Глеби, Михайла Покорби, Віктора Смерековського… Цю низку імен можна довго нанизувати. Звичайно, обов’язково до цього списку варто додати і прізвище Івана Вегеша. Його картини теж з розряду шедеврів.

Вибір професії диктується різними обставинами. Нині 58-річний міжгірець Іван Гаврилович гордо каже, що він живописцем сформувався під впливом матері Марії Степанівни, а саме – її рукоділлям. 78-річна ненька-майстриня ще й дотепер на диво вишиває і зачаровує рушниками. Успадкувавши любов до прекрасного, син у юнацькі роки здобув в Ужгороді художню освіту і назавше – серцем і душею присвятив себе мистецтву. Він завдяки пензлю знаний у багатьох куточках. І не лише тому, що його твори у колекціях любителів мистецтва. Іван Вегеш дав себе знати на весь голос у сакральному мистецтві. Тисячі християн-прихожан православної і католицької вір звертаються поглядами в церквах Закарпаття, самому навіть Києві, на святі образи, які він, вклавши у працю весь свій дар, розмалював на стінах і під куполами храмів. За його словами, це найвідповідальніші в житті роботи.

Іван Гаврилович — справжній ас у різних жанрах. Обдаровано у нього виходять натюрморти, портрети, пейзажі… І все-таки особливо неповторно він передає вівчарські сюжети, у полюванні на які він з мольбертом мандрує на високі шовкові полонини, де має теплі зустрічі і бесіди біля колиб та кошар з поводирями отар. Надзвичай мило і майстерно, у соковитих штрихах передає митець чабанські будні. Подібні полотна просто заворожують спостерігача. Переконуєшся, що вівчарська ідилія – це його найбільше захоплення.

Іван Вегеш — активний учасник багатьох пленерів, брав участь у колективних виставках. Він — член спілки художників Міжгірщини "Карпатські кольори”. Тепло відгукується про свого колегу і друга голова мистецького осередку Василь Шиндра:

— Кожна картина Івана — насолода для душі, бо має не лише хист художника, але й своєрідний почерк, котрий стелиться від самого серця.

Цю думку підтверджує і один з теперішніх метрів закарпатського живопису — заслужений художник України Василь Свалявчик, котрий за поїздок на Міжгірщину, де черпає творче натхнення, радий побаченням та спілкуванням з місцевими малярами.

До речі, син Івана Гавриловича, теж Іван, якому 24 жовтня виповниться 31 рік, пішов по стопах батька. Має як спеціальну освіту, так і вже неабиякий досвід у царині мистецтва. Значить — роду художників Вегешів не буде переводу.