Відходять на Вічну Ватру

4 червня 2012 р. сидячи за власним робочим столом, на 91 році життя, відійшов на Вічну Ватру один з найстарших пластунів Закарпаття - пл.сен. Василь Белей.

Проте стрічку про себе та міжвоєнні події, свідком яких він був, друг Василь так і не побачив. Як і не побачили також двоє інших учасників - Панько Попович та Михайло Петричко.

Вічна їм пам`ять!

Народився В. Белей 1 березня 1922 року в селі Великий Бичків на Рахівщині, з яким пов’язані його дитинство і юність, активна участь у Пласті, в героїчних і трагічних подіях березня 1939 р. в Карпатській Україні.

Після переслідувань за національні погляди повернувся у 1947 р. до Великого Бичкова, проте й тут всевидяче око спецслужб фіксувало кожен крок колишнього пластуна-січовика.

24 серпня 1991 р. було прийнято Акт про державну незалежність України. Кілька років до цього Василь Белей був серед активних борців за самостійну Українську державу, брав діяльну участь у Народному Русі України.

У числі перших відроджував Пластові осередки у Великому Бичкові, Мукачеві, Ужгороді та інших місцевостях краю, став поширювачем української національної ідеї, учасником всіх значних подій у громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття.

До його великих заслуг належить збір матеріалів з історії визвольних змагань українців краю, особливо з історії Пласту, які зберігаються в його особистому архіві у кількох поважних фотоальбомах і є цінною джерельною базою для дослідників і просвітян.

В останні роки, незважаючи на поважний вік, проводив велику просвітницьку роботу, друкував статті з питань національно-культурного, морального і духовного виховання.