Ставлення людей до ведмедів дуже суперечливе - ведмеді захоплюють і водночас лякають. Хоча ведмедів уникають людей, слід дотримуватися обережності, щоб ведмідь не відчув себе у небезпеці. Оскільки цей крупний ссавець потребує великих не порушених ландшафтів, то на сьогодні в Європі для нього на залишилося місця. Він вижив лише у кількох важкодоступних, переважно гірських регіонах. Життєздатні популяції зустрічаються на Балканах, у Карпатах та в Скандинавії. Менші, й тому особливо вразливі його популяції збереглися в горах Іспанії, Франції та Італії. Колись бурий ведмідь був поширений по всій Україні, а сьогодні він зустричається лише в Карпатах. Наприклад у Карпатському біосферному заповіднику час від часу живе до 15 ведмедів.

На відміну від інших хижих тварин, до 70% харчування ведмедя становить рослинна їжа. Влітку ведмідь їсть якомога більше. Якщо він знаходить достатньо корму, то до осені приблизно третину маси його тіла може складати жир. Цей жир дозволяє йому перебути годну зиму в стані зимового сну. Зимує ведмідь у спокійній місцині - у скельній печері, розкопаному мурашнику, під коренем або в дуплистому дереві. З настанням зими барліг заносить снігом. Потім лише маленький отвір для дихання може підказати уважному спостерігачу місце зимівлі. У стані зимового сну ведмідь практично беззахисний. Тоді він може стати здобиччю вовків. Ще не так дивно на ведмедя полювали і взимку. Але сьогодні цей вид полювання заборонений. Хоча ведмеді паруються влітку, та ембріони починають розвиватися лише в час зимового сну. В такому стані самка народжує в грудні-січні двох або трьох крихітних малят. Завдяки поживному материнському молоку вони швидко розвиваються, так що навесні, покидаючи барліг, ведмежата вже важать приблизно п’ять кілограмів.