Найбільша ліва притока Дунаю, утворюється при злитті Білої і Чорної Тиси - 4 км на північ від міста Рахова. Протікає крім України також по території Угорщини, нової Югославії, частково тече по кордону України з Румунією.

 

У верхів'ї долина вузька, при злитті з Чорною Тисою вона значно розширюється, але зберігає гірський характер. Типово гірський характер Тиса має до Великого Бичкова. Падіння русла тут не менше 4,5 м/км, швидкість течії - 3 м/сек.

 

Ріка бурхлива і стрімка. Нижче Тиса тече майже в широтному напрямі вздовж краю Хустської улоговини. Долина розширюється до 8 - 9 км. Падіння русла зменшується до 1,8, а швидкість течії - до 2 м/сек. Ширина русла 50 - 100 м, глибина - 2 м. Русло звивисте, розбите на рукави, які відділяють окремі острівки. Нижче Хуста Тиса проривається через Вулканічний хребет, утворюючи так звані "Хустські ворота”. Круті і високі схили звужують долину до 1,3 км.

 

Нижче Виноградова Тиса набуває рис спокійної, плавної рівнинної ріки. Тільки заплава річки має ширину 10-12 км. Тут Тиса спокійна, широка, рівнинна красуня. Водний режим Тиси нерівномірний. Весняні повені змінюються літніми, а потім - осінніми. Рівні води над меженню піднімаються до 4 м. В 1970 р. було зафіксовано високий паводок. Спад води спостерігається взимку. Каламутність води досягає 80 - 85, макс. - 220 г/м³. Замерзає Тиса лише нижче Виноградова. Найбільшими правими притоками Тиси є Уж (133 км), Латориця (191 км), Боржава (106 км), Ріка (82 км), Теребля (80 км), Тересва (56 км), ліва - Батар. У верхній течії всі вони мають характер стрімких гірських річок, що течуть у вузьких, глибоких долинах, прориваючись через хребти і гірські гряди. При виході на рівнину долини їх розширюються, течія сповільнюється.