Корінні ліси даної субформації займали більше 100 тис. га або 26% площі ялинових лісів Карпат. Вони вузькою смугою від кордону з Румунією до долини Мизунки покривали північно-східні макросхили Карпат в межах висот 700 - 1000 метрів над рівнем моря. У їх фітоценозах крім постійної домішки у першому ярусі ялиці (покриття 10-20%), середня зімкнутість другого ярусу утворює бук, краще розвинений підлісок за участю таволги в'язолистяної, бузини червоної і жимолості чорної, з трав'яного покриву зникають підбільник альпійський, сольданелла угорська і щавель карпатський, зростає достатньо неморальних видів, ґрунти більш багаті і менш щебенистіі. Деревостани I-Іа бонітету.

Субформація має широкий екологічний ареал і складається з п'яти екологічних груп асоціацій. Найбільш поширені вологі мезотрофні та вологі евтрофні ялицево-букові рамени. Саме в цих типах змішані ліси на великих площах були замінені ялиновими монокультурами, масово пошкоджуються вітровали минулих років. Вологуваті мезотрофні та сирі мезо- та евтрофні типи поширені рідко, займають невеликі площі і не мають самостійного господарського значення. Головним лісогосподарським завданням у цій субформації є відновлення змішаних і стійких ялицево-буково-ялинових співтовариств.