Найбільш поширена серед дубових лісів із дуба скельного. На Закарпатті на південному схилі Вулканічного хребта, буково-дубові і дубово-букові ліси утворюють вузьку смугу в межах висот 300-400 м. над рівнем моря. У більш прохолодному кліматі Прикарпатті і передгір'я Буковини збереглися тільки її фрагменти.

Букові діброви характеризуються складною морфоструктурою. Перший ярус формує дуб і бук, другий - більш молодий бук, граб, клен польовий. Ці ж види часто утворюють і третій ярус. При таких складних угрупованнях світлолюбивий підріст дуба знаходиться в пригніченому стані, а краще відновлюється бук що часто супроводжується зміною дуба буком. Тому лісогосподарські заходи повинні спрямовуватися на формування та відновлення змішаних буково-дубових лісів.

В субформацій об'єднуються свіжа евтрофна букова діброва ясменникова, волога евтрофна букова діброва зубянкова і свіжа мезотрофна букова діброва боровоожикова. Всі вони відрізняються досить високою продуктівностью.

В Юліївських горах на Закарпатті збереглися скельнодубові ліси із липою сріблястою, широколистою і серцелистою. Вони пристосовані до самого теплого кліматичного району сума плюсових температур якого досягає 3200-3300 °С. Липово-дубові угруповання мають реліктовий характер, вони збереглися з середнього голоцену. Про їх реліктивний характер свідчать специфічні едафічні умови розповсюдження (сухуваті кам'янисті схили) і наявність в їх складі таких реліктив, як клокичка периста, бирючина звичайна та берека.

Спільноти липових дібров підлягають охороні по фіто-історичним характеристикам, а також зважаючи на їх важливу грунтово-захисну роль.

Дуже рідко в Карпатах дуб скельний формує разом з ялицею білою свої спільноти. Вони відзначені лише на південно-західному схилі гори Кузій на висоті 700-900 м. над рівнем моря (Лужанське лісництво, Велико-Бичківський лісокомбінат) і на вершині Хировского хребта на висоті 420 м. над рівнем моря (урочище Губили Добромильського лісництва Старосамбірського лісового господарства). У першому випадку вони ставляться до свіжої мезотрофної ялинової діброви вейніково-пролісникової, у другому - до вологого евтрофного ялицевої діброви плющевий. Обидві спільноти сформувалися на грунтах, багатих кальцієм. Як рідкісні спільноти, вони підлягають охороні.

При вивченні систематики роду дуба та географії поширення дубових лісів у Карпатах були виявлені нові аборигенні види та їх спільноти. Це дуб Далешампе - іллірійсько-південноєвропейський елемент флори, дуб багатоплідний - понтійсько-південно-європейський елемент і дуб бургундський - середземноморський елемент флори. Вони мають широке поширення в румунських, угорських і частково Словацьких Карпатах. В Українських Карпатах зустрічаються лише в острівних локалітетах на південних схилах відрогів Вулканічного хребта, що перебувають під постійним впливом теплого клімату лісостепової зони Угорщини (Юліївської та Косіновскої гори. Чорна гора в околицях Виноградова, тощо)

Спільноти дуба скельного з участю згаданих видів приурочені до спецефічних оліготрофних і олігомезотрофних типах. Лісорослинні умови з характерними для них малопотужними, часто кам'янистими буроземними грунтами. У трав'яному покриві переважають ксеротермофільні рослини - овсяница борозниста, темофіївка степова, коротконіжка периста, осика низька, воробейник пурпурно-синій, тощо. Використовуючи в екстремальних едафічних умовах, ці дубняки низько-бонітетні, часто мають чагарникову форму (так звані шиблякові діброви). Всі вони цікаві для вивчення післяльодовикової історії розвитку карпатських лісів і тому підлягають охороні. На кам'янистих схилах вони виконують важливу грунтозахисну функцію.