Ці спільноти поширені лише на північно-східних передгір'ях Карпат, що знаходяться в значній мірі під впливом прохолодних і вологих континентальних повітряних течій. Вони тягнуться вузькою смугою вздовж усього Прикарпаття і являють собою історично молодий фітоценотичний комплекс, що сформувався в пізньому голоцені, коли в Карпатах клімат став більш вологим і м'яким і, таким чином, сприятливим для впровадження ялиці і бука на рівнинні, та передгірські дубові ліси. Основні масиви ялицево-дубових угруповань поширені у верхній частині басейну Дністра (Стрийський і Дрогобицький лісове господарство), а також на Буковині (Чернівецький лісокомбінат) в межах висот 350-450 м. над рівнем моря.

Ялицево-дубові ліси відрізняються складною морфологічної структурою, в першому ярусі ростуть ялиця і дуб, до них іноді домішується бук. Другий та третій яруси утворюють граб, ялиця і бук молодших вікових поколінь, місцями липа серцелиста. Характерною їх фітоценотичною особливістю є поєднання в трав'яному покриві неморальних та бореальних видів, серед яких часто зустрічаються гірські - телеком красива, тирлич ластовневих, дикий салат смердючий, вероніка гірська та інні. Дана субформацій відрізняється досить великим типологічним розмаїттям. У свіжій евтрофній ялицевій діброві виділено дві асоціації - ялицева діброва волосисто-осокова і ялицева діброва зеленчукова, у вологих евтрофних - ялицева діброва кіслична; вологих мезотрофних - ялицева діброва ожинова; сирих мезотрофних - ялицева діброва кіслично-політрихова і трясунковидноосокова. Серед змішаних дібров ялицево-дубові ліси відрізняються найвищою продуктивністю. Запас стовбурової деревини в стиглих лісостанах становить 500 - 600 м³/га, проте в ценотичному відношенні вони досить нестійкі. У вологих і сирих едатопах спостерігається зміна дуба ялицею.