Ця субформація характерна головним чином для Ґорган, а також басейнів Прута і Чорного Черемошу. Вона поширені в межах висот 900-1200 над рівнем моря і пристосовані, головним чином, до великих гірських хребтів, через які в глибину Карпат проникають теплі повітряні маси з Угорської низовини; це сприяє пом'якшенню клімату і появі у другому ярусі ялинових фітоценозів бука. Буково-смерекові ліси характеризуються більш потужними і менш кам'янистими, ніж в чистих або кедрових раменах, грунтах, появою в трав'яному ярусі багатьох неморальних видів (маренки запашної, підлісник європейський, жерухи), зменшенням покриття чорниці, ожини лісової і вищої продуктивності деревостанів. Вони займають як би проміжне положення між смугами чистих і ялицево-букових раменів і представлені тільки однією екологічною групою асоціацій - вологими мезотрофними буковими раменами. В даний час у зв'язку з рубками головного користування і цілеспрямованим відновленням переважно ялини, половина цих лісів замінена чистими ялинниками. Враховуючи ґрунтопокращуючу і стабілізуючу (проти вітровалів) роль бука, його участь у складі ялинових лісів необхідно відновити.