Наш Опрос:
Еще опрос?
Офіційне лого
Олімпіади 2022:
| Статистика |
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0 |
|
Главная » 2014 » Март » 8 » Створення пралісових резерватів у Карпатах :.
22:39 Створення пралісових резерватів у Карпатах :. |
Українські Карпати (площа 37 тис. км2,
протяжність 180 км) займають центральну частину Східних Карпат.
Історичні дані свідчать, що їх гірські райони, на відміну від рівнинних,
почали масово заселятися значно пізніше - лише в XV-XVI ст. Тому в них
тривалий період на значній площі зберігалися природні ліси. Інтенсивна
вирубка гірських лісів розпочалась із 60-70-х років ХІХ століття, коли
на території Карпат вже проклали мережу залізниць, що дало змогу
експортувати деревину на закордонні ринки. Щоб зберегти цінні для
лісової науки пралісові фітоценози, угорські лісівники створили в
1908-1913 рр. у Закарпатті у верхів'ї басейну р. Уж буково-ялицевий
резерват (Fageto-Abietum) "Тихий" (14,9 га) та буковий резерват (Fagetum
sylvaticae) "Ясінь" (331,8 га) на схилі г. Кременець (1227 м н.р.м.)
(Foldvary, 1933).
На підставі природоохоронних досліджень чеські
лісівники А. Златнік та А. Гілітцер у 1932 р. обґрунтували мережу 33-х
лісових резерватів у Закарпатті (Zlatnfk, Hilitzer, 1932). Згодом за
ініціативою відомого чеського лісівника А. Златніка (Zlatnfk, 1938),
розширено резерват на г. Кременець до 559,9 га, а резерват "Тихий" - до
110,3 га. На жаль, під час Другої світової війни буково-ялицеві праліси
{Fageto-Abietum) в резерваті Тихий були частково зрубані. Щоби зберегти
рештки пралісів у цьому урочищі, рішенням Закарпатського облвиконкому
від 23 жовтня 1984 р. № 253 у кварталі 19/19 Волосянківського лісництва
ДП "Великоберезнянське лісове господарство" створено на площі 25 га
заказник буково-ялицевого пралісу віком понад 200 років (заказник
"Тихий").
На лівобережжі Ужа на горі Явірник (1021 м н.р.м.) А.
Златнік створив два нові букові резервати площею 130,2 га, а на Попі
Івані Мармароському (1931 м н.р.м.) - резерват смерекових пралісів. У
пралісових фітоценозах на Стужиці та Явірнику він провів комплексні
педологічні, фітоценологічні та таксаційні дослідження і встановив
цікаві закономірності формування пралісових екосистем та їх ценотичної
структури. Це був, по суті, перший екологічний моніторинг у пралісових
екосистемах Карпат.
Після 65-ти років на
пробних ділянках А. Златніка З. Груби (Hruby, 2001) та І. Волощук
(Voloscuk, 2003) провели повторні дослідження пралісових екосистем і
виявили певні зміни у їх віковій та ценотичній структурі. Згадані
експериментальні ділянки мають важливе наукове значення для моніторінгу
динамічних тенденцій лісових вегетаційних ступенів Карпат під впливом
глобальних змін клімату.
З метою збереження
унікальних букових (Fageta sylvaticae), яворово-букових
(Acereto-pseudoplatani-Fagetum) і ялицево-букових (Abieto-Fagetum)
природних лісів та експериментальних ділянок А.Златніка, українські
лісівники створили у 1974 році Стужицький ландшафтний заказник (2492
га). У 1995 році на його базі було створено регіональний ландшафтний
парк "Стужиця" на площі 14665 га, який безпосередньо межував із
словацьким національним парком "Полоніни", та польським Бещадським
парком народовим. Регіональний ландшафтний парк "Стужиця" охоплював лише
правобережну частину Ужа. Щоби зберегти цілість
природно-територіального комплексу верхів'я басейну Ужа та забезпечити
його екологічний баланс, С. М. Стойко науково обґрунтував приєднати до
парку й природні ліси лівобережної частини річки і створити національний
природний парк на площі 39159 га. 27 вересня 1999 р. Указом Президента
України № 1320 створено Ужанський національний природний парк. Рішенням
Національного комітету МАБ ЮНЕСКО його було включено до білатерального
польсько-словацького біосферного резервату. Комісія MАБ ЮНЕСКО 2 лютого
1999 р. затвердила Польсько-Словацько-Український резерват біосфери
"Східні Карпати" на площі 208089,75 га. Це єдиний у Європі і другий у
світі трилатеральний біосферний резерват. Він створений завдяки спільним
зусиллям угорських, чеських, словацьких, польських та українських
лісівників і є прикладом міжнародної співпраці на транскордонних
територіях.
На північно-східному
мегасхилі Карпат значну увагу створенню пралісових резерватів приділяли
польські натуралісти. Завдяки зусиллям проф. В. Шафера (Szafer, 1913) на
правобережжі Дністра був взятий під охорону ялицево-буковий природний
ліс з тисом ягідним (Abieto-Fagetun taxosum). З метою збереження
унікального локалітета третинного релікта тиса ягідного (Taxus baccata
L.) після Другої світової війни в околицях села Верхнє Коломийського
району був створений тисовий резерват республіканського значення
"Княж-Двір" на площі 208 га. На його території росте біля 9 тис. особин
тиса ягідного діаметром 4-20 см. Це його найбільший локалітет в Україні.
Професор В. Шафер та проф.
С. Соколовський обґрунтували напередодні Першої світової війни потребу
створення резервату смерекових пралісів на північному схилі гори Говерла
(2061 м н.р.м). У 1921 р. він був офіційно затверджений на площі 832
га. У 1929 р. В. Шафер (Szafer, 1929) запропонував створити на базі
Говерлянського резервату національний парк. Однак його задум тоді не був
реалізований.
З огляду на вагоме науково-природниче, екологічне,
етнографічне та рекреаційне значення Чорногірського масиву, згідно з
рішенням Уряду УРСР, в 1980 р. був створений Карпатський природний парк
на площі 50303 га. У 1991 р. у колишньому СРСР поняття "національний"
ототожнювалось з політичним поняттям "Буржуазний націоналізм". Тому й не
дозволялось створювати національні парки. Після проголошення
незалежності України, природний парк одержав статус національного парку.
Це один із найбільших національних парків у Карпатській гірській
системі.
Досліджуючи ліси
Стрийсько-Сянської Верховини, проф. Ш. Вєр-дак (Wierdak, 1923) виявив у
верхів'ї річки Стрий локалітет карпато-балканського ендема бузку
угорського (Syringa josikaea Jacq.) і запропонував зберегти його.
Львівське управління лісового господарства створило тут лісовий резерват
бузку "Климець" на площі 2,6 га.
Розуміючи вагоме
науково-природниче значення пралісів Карпат,їх збереженню належну увагу
приділяв український патріот, митрополит Андрей Шептицький. 1935 року у
своєму маєтку в околицях Осмолоди на горі Льолинське Яйце він видав
грамоту про створення кедрово-смерекового резервату площею 263 га. На
скелястих розсипах тут збереглися реліктові кедрові та кедрово-смерекові
фітоценози (Pinetum cembrae, Pineto cembrae-Piceetum), цікаві для
дослідження польодовикової історії лісів у Карпатах. Резерват включений
до природно-заповідної мережі України.
За розпорядженням
митрополита на схилах горганських вершин Гропа, Паренки, Канюсяки в 1936
році був створений Український природний парк площею 18 км2.
На жаль, у повоєнні роки ліси цього парку було вирубано.
Науково-природниче значення згаданих заповідних територій подав Андрій
П'ясецький (1937). У 1942 р. він був розстріляний ГЕСТАПО у Львові.
Крім уже згаданих
Ужанського й Карпатського національних природних парків, в Український
Карпатах є такі національні природні парки та заповідники: "Синевир"
(40440 га), "Вижницький" (7928,4 га), "Сколівські Бескиди" (24702 га),
"Гуцульщина" (32271 га), "Зачарований край" (6101 га), Верховинський
(12023 га), заповідник "Горгани" (5344 га), Карпатський біосферний
заповідник (57880 га). Створено також регіональний ландшафтний парк
"Верхньодністерські Бескиди" (8356 га) на Львівщині. Крім цих великих
територіальних охоронних об'єктів, є понад 200 лісових резерватів та
ботанічних пам'яток природи. Природно-заповідний фонд займає 12
відсотків території Карпат, що відповідає вимогам МСОП (IUCN). Заповідні
території мають не лише вагоме значення для збереження біологічного й
ландшафтного різноманіття, але й для підтримання екологічного балансу в
регіоні. Створення мережі національних парків, лісових резерватів й
інших заповідних територій - заслуга багатьох поколінь натуралістів,
котрі прагнули зберегти для нащадків природну спадщину Карпат.
|
|
Категория: Карпаты |
Просмотров: 585 |
Добавил: FreeDOM
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
