"Сонце і життя",— такими словами розпочинає передмову до однієї з своїх праць Климент Аркадійович Тімірязєв, який усе своє життя присвятив з'ясуванню животворної дії сонячних променів на зелений покрив нашої планети. Шляхом дивовижного процесу фотосинтезу світлової енергії зелені рослини здатні засвоювати органічну речовину з неорганічних сполук — води й вуглекислого газу. Отже, вони є енергетичною основою органічного життя у річках і озерах, морях і океанах, на рівнинах і в горах. Найкраще проходить фотосинтетичний процес при розсіяному сонячному світлі. Тому й не дивно, що ліси в горах, де більше такого світла, тепла й вологи, ростуть краще, ніж в умовах рівнин. Температура повітря у Карпатах має простий хід з мінімумом у січні і максимумом у липні. Від'ємні середньомісячні температури повітря спостерігаються протягом трьох зимових місяців — грудня, січня і лютого. Тільки на високогір'ї ще й у березні середньомісячна температура може бути нижче 0°.

Середньорічні ізотерми повітря (тобто лінії, що сполучають місця з однаковою температурою) коливаються від +10° в Закарпатській низовині до +3° в субальпійській та альпійській рослинних смугах. Конти-нентальність клімату зростає у східному напрямку, в міру збільшення масивності гір та їх висоти. Залежно від цього збільшується добове коливання температур дня і ночі. При однаковій висоті над рівнем моря температурні коливання на хребтах і відокремлених вершинах звичайно більші, ніж на пологих місцях і в суцільному гірському масиві. На гірських хребтах більша і швидкість вітрів.

Такі риси гірського клімату впливають на розподіл лісів. Якщо пройтись влітку зеленими хребтами від Бескидів до Горганів та Чорногори, можна бачити, як на гірських схилах поступово зникають теплолюбиві породи — граб і клен польовий, черешня і дуб, потім бук і ялиця. Починаючи від скелястих Горганів, де більш суворий клімат, високогір'я неподільно займає смерекова тайга, а вище неї — криволісся гірської сосни, зеленої вільхи та ялівцю сибірського. Гірські хребти зайняті лучною рослинністю. Велика швидкість вітрів та різке коливання температур обмежують ріст деревних порід.

Зі зростанням висоти над рівнем моря в горах спостерігається закономірне зниження температури. Воно пояснюється розрідженістю повітря, при якій тепло інтенсивніше випромінюється із ґрунту. Так, в Ужгороді (висота 128 м) середня річна температура становить +9,1°, липнева + 20,0° а січнева - 3,0°. У Микулиничі (висота 610 м) на Прикарпатті ці показники дорівнюють відповідно: +6,2°, +16,2°, -5,4°, а на полонині Пожижевській (висота 1429м) у Чорногорі +3,1°, Ч-11,0, і -6,0°.

Зниження температури на 100 метрів падіння висоти кліматологи називають температурним градієнтом. Узимку він менший, ніж улітку. На південно-західних закарпатських схилах вищий (0,81°), ніж на північно-східних (0,50°). Отже, північно-східні схили Прикарпаття мають рівніші кліматичні умови. Тому тут не так виразно помітні рослинні пояси, як на Закарпатті.

Хто бував у Карпатах, напевно, спостерігав незвичне явище: в окремих долинах рік Горган, Чорногори або Свидовецького масиву клімат холодніший, ніж у підвищених місцях. Звичайно, холоднішими бувають замкнуті котловини (наприклад, котловина Гаджина у Чорногорі). Тут концентрується важче холодне повітря. Різниця в температурі може іноді становити 10 і більше градусів. Таке явище називається інверсією клімату. Воно зумовлює й інверсію рослинного покриву. У холодних котловинах, серед суцільних смерекових лісів, можна побачити зарості гірської сосни, що витримує низькі температури; серед масиву буків трапляються осередки холодостійкої смереки, яка звичайно росте вище бука.

Є в горах і теплі урочища, зокрема там, куди через гірські долини з півдня надходять теплі повітряні маси. Відомо, що на Закарпатті, по долинах Ужа, Латориці, Тереблі, окремі теплолюбиві дерева - дуб скельний, клен польовий, черешня, липа широколиста, берека та інші іноді заходять глибоко в гори. Цього не спостерігається на Прикарпатті. Росту теплолюбивих рослин у глибині гір сприяють також вапнякові породи - вони теплоємніші. На виходах вапняків у Закарпатті, в околицях сіл Велика і Мала Уголька, Новоселиця, Ділове, у букових лісах можна зустріти лісостепові рослини - жостір проносний, перлівку трансільванську, ластовень лікарський, в'язіль стрункий, дерен та багато інших.

Залежно від висоти над рівнем моря й сум активних температур (вище +10°), при яких починається вегетація рослин, у Карпатах визначено шість кліматичних поясів: дуже теплий, теплий і помірно теплий (на рівнинах та передгір'ї), прохолодний - у середньогір'ї, помірно холодний і холодний - у високогір'ї. У Карпатах трапляються й значні відхилення від нормальних температур. Протягом останніх 250 років було більше десяти надзвичайно суворих зим, коли ртутний стовпчик падав нижче 40°. Найлютіша зима відмічена тут, як і в Центральній Європі загалом, у 1928-1929 роках: тоді температура в окремих районах падала до -43°. Сліди цієї зими знаходимо і сьогодні у вигляді морозобоїн на горіхах, дубах, буках.