Скільки лісу рубають на Львівщині?

Про лісистість, браконьєрські рубки та міжнародну програму ENPI-FLEG - інтерв’ю начальника обласного лісоуправління.

Плюс коментар за результатами досліджень Регіонального екологічного центру

Начальник Львівського обласного управління лісового господарства Анатолій Дейнека належить до числа тих керівників, котрим не байдужий стан  галузі, де вони працюють, і які далекі від того, аби користуватися можливостями своєї посади насамперед задля власного збагачення. Тому передусім Анатолія Михайловича цікавить проблема  по-європейськи цивілізованого лісокористування в Карпатському регіоні.

-  Пане Анатолію, наскільки скоротилися останніми роками площі лісових насаджень на Львівщині?

- Коли говорити про Україну загалом, то вона сьогодні, на жаль, належить до категорії малолісистих. Адже  наші «зелені легені» наразі малодужі – лише 15,7% (близько 10 млн. га) території держави вкриті деревами різних порід. А мало би бути за усталеними в світі мінімальними нормами екологічної безпеки не менше 20%, а в ідеалі, як вважають провідні галузеві науковці, й всі 30% ! В цьому сенсі зауважу, що ліси Львівської області займають 31,8% її території - 694,56 тис. гектарів. Таким чином край володіє понад 8%  лісових багатств нашої Батьківщини. За загальною ж площею лісів, Львівщина посідає третє місце в Україні після Волинської та Житомирської областей. Якщо говорити про співвідношення

вирубки та  відновлення насаджень, то щороку площа посадки лісу значно переважає в нас площу лісозаготівлі. Сьогодні намагаємось послідовно впроваджувати принцип наближеного до природи лісівництва, себто не суцільних, а вибірково-точкових вирубок. До того ж маємо ще значний резерв – у області є понад 6 тис. га еродованих земель, не придатних для сільськогосподарських цілей. Щоби заліснити їх – маємо все! І великий кадровий потенціал фахівців, і достатню кількість садивного матеріалу. Натомість є питання про спільну мову з районними та селищними радами, які поки дуже неохоче йдуть на передачу означених земель у наше господарювання. До речі, щороку в наших розплідниках вирощуємо близько 20 млн. сіянців основних лісових порід.

-  Програма ENPI-FLEG, яка нині активно просувається  на теренах Західного регіону України, націлена й на вирішення тих питань, які хвилюють Вас нині . Як ваше управління співпрацює з цим проектом?

- Ми не тільки знайомі з названою програмою, але й є її  активними учасниками. Ми завжди радо йдемо  на співпрацю з представниками цього проекту в Україні, організовуємо поїздки відповідних фахівців у ті лісові райони, які їх цікавлять, намагаючись при тому від них нічого не приховувати. Те ж стосується й допомоги в проведенні соціологічних і статистичних досліджень та «круглих столів». Головна мета проекту – значно підвищити рівень правової культури в сфері лісокористування. А тут ми, звісно,  маємо чималі проблеми.

В першу чергу, це незаконні вирубки. Самокритично маю зауважити, що у Львівській області зафіксовано найбільшу кількість браконьєрських рубок лісу на тлі всіх інших областей України. Загалом  за минулий рік на території нашого краю самовільно було винищено  8047 кубометрів деревини.  До честі очолюваного мною управління зауважу – саме ми  виявили 2/3 усіх таких порушень, зафіксованих на території області. Основними причинами цього є соціально-економічні негаразди (безробіття, низькі зарплати), які штовхають місцеве населення на крадіжку лісу. А ще - неврегульованість ринку лісоматеріалів, відсутність єдиної системи контролю за рухом зрубаної деревини та наявність високої на неї попиту. Не буду приховувати, що  дається взнаки й нечесність  окремих наших працівників на місцях. Проте від таких ми рішуче позбавляємось. Приміром, притягнули до різних форм відповідальності близько  двохсот наших співробітників. Деяких звільнили, зокрема двох начальників чималих лісогосподарських підприємств. Щоправда, хоч оприлюднена  цифра й доволі значна, вона становить лише 0,5 відсотка від загального легального обсягу лісозаготівель на Львівщині, але то не має бути для нас виправданням. Скажімо, завдяки участі у ENPI-FLEG я знаю, що в таких європейських країнах, як, скажімо, Німеччина, чи Австрія це явище відсутнє загалом. Там мешканці навіть не розуміють, що можна щось самовільно зрубати в лісі. Ось до чого всі повинні прагнути! (див примітку Друзів лісу під статтею )

- Серйозною бідою для українських Карпат є всихання смерекових лісів. Які заходи існують, аби запобігти цьому лихові?

- Дійсно, всихання смерекових лісів у Карпатах - стихійне лихо. Але наші ліси - не виняток. У Канаді десятки тисяч гектарів таких насаджень нині теж у небезпеці. А в Європі окрім нас ця біда спіткала Чорний ліс у Судетах. Що ж до Львівщини, то ця проблема має давню історію. За часів Австро-Угорщини переважно були зрубані прадавні ялицево-букові насадження, а на їх місці посадили альпійську смереку. Чому  саме смереку? А тому, що в технологічному плані ця деревина  проста в обробці  й придатна для вироблення целюлози. До того ж, смерека швидко росте. Зараз на території Сколівських Бескидів ми маємо близько 20 тисяч гектарів немічних смерекових лісів. Ще 2005 року я ініціював з цього приводу засідання колегії Державного комітету лісового господарства за участю НАНУ, керівників усіх карпатських областей України. Тоді ми прийняли постанову, де  прописали низку заходів. Насамперед слід зрубати ліси, які всихають, і посадити мішані ялицево-букові. Але перед тим треба розв'язати низку інших проблем, зокрема збудувати лісові дороги до цих смерічників. 2007 року ми розпочали будівництво таких доріг за технологією, запозиченій в Австрії. За три роки встигли спорудити близько трьохсот кілометрів лісових гостинців.

-  Міжнародний рік лісів, який припав на цьогоріччя, мабуть, спонукає на стимуляцію діяльності львівських лісівників?

-  Безумовно. Ми чудово розуміємо що без допомоги громадськості, співпраці зі ЗМІ та міжнародними інституціями ми наших проблем самотужки не подолаємо. Особливу надію покладаємо на просвітницьку діяльність серед підростаючого покоління – адже маємо в області 35 шкільних лісництв. Маю надію, що вони за нашого сприяння стануть «розплідниками» майбутніх громадян з якісно іншим лісоохоронним мисленням. А не тим «радянським» менталітетом, на рецидиви якого ще страждають значною мірою старші покоління. Мовляв «наше», той же ліс, - нічиє. А має бути відчуття, що той, хто по-хижацьки розтринькує його, тим самим краде не в абстрактної держави, а особисто в тебе!

Умовно кажучи, «сокира» має бути скальпелем в руках лісівників, а вони чуйними «хірургами», котрі відсікаючи зайве, мають дбати про здоровий і зростаючий лісовий організм нашої держави.