Наш Опрос:
Еще опрос?
Офіційне лого Олімпіади 2022:
Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Главная » 2014 » Март » 11 » Синевирська Поляна – село, де близько до зірок і багато старожилів
21:26 Синевирська Поляна – село, де близько до зірок і багато старожилів |
Синевирська Поляна – село, де близько до зірок і багато старожилів
Юстина Біланин —
найстаріша жителька села у підніжжі Синевирського озера. За довгої осені
життя долає 100-літній рубіж. Важке у неї було дитинство і таке ж все
свідоме життя. Мешкає в хатинці, яку збудували ще її батьки, площею 12
м2, у с. Загорб. Доглядає за бабкою Юстиною її внучка Павліна, яка живе
поряд.
Вийшла заміж Юстина Біланин у 18-річному віці. Однак
сімейне життя було недовгим. О тій вікопомній порі чоловіки зникали
щодня у невідомій стороні. Ніхто не знав, що вони десятками переходять
кордон у пошуках кращого життя в СРСР.
Одного дня не прийшов
додому і її Ілько. Сказав, що по дорозі з лісу поверне до мами за
молоком для їх дитини. Тільки вранці дізналась, що разом із ним пропали і
його цімбори. А згодом знайшла під містком пилу і сокиру. Лише після
війни земляки розповіли їй, що поховали Іллю у далекій холодній
Мордовії.
Так і живе ось уже 72 роки вдовою. За цей час виростила
і поховала сина Степана, якому, коли пропав батько — другий рочок йшов.
Доля-доленька завжди жорстокою була до вдови Біланинчихи. Але баба
Юстина все витримала, чесно несла свій життєвий хрест наперекір важким
випробуванням. Тільки мовчки терпіла безжалісні удари долі, в тому числі
й тоді, коли внука Ілька привезли в цинковій труні з Монголії, де
проходив строкову службу.
Зате Господь Бог милував її довгим
життям. З ініціативи сільради в угорських архівах знайшли документи, які
підтверджували, що її чоловік, на той час реабілітований радянською
владою, більше року трудився на благо тогочасної Угорщини. З Божою
допомогою і виходили їй тоді так звану "смішну” пенсію. Всевишній
милував і тоді, коли після операції на апендицит її без ознак життя
відправили в морг при райлікарні. Можна собі представити безмежну
радість сина Степана, який з труною приїхав за мамою, а вона — жива… І
сьогодні, за ясної пам’яті, здорового глузду бабця щиро дякує Богу за
те, що дав їй таку долю.
Вона, як і всі старші люди, готувалась
до смерті завчасно. Ще наприкінці 80-их років ХХ століття продала
корову, щоби в Ощадбанку СРСР поповнити свій вклад. Пропали ті гроші,
але баба Юстина за ними не жаліє… Відкрила новий рахунок у "панчосі” і
тепер регулярно дає пожертви за покійними і близькими. Сільський голова
Юрій Горват та секретар виконкому Марія Красняник неодноразово
пропонували старожилці перейти у новий дім, який зводили у Син. Поляні
голландські волонтери із "Шошанаїму”, але бабця категорично
відмовляється. Зате щиро, з поклоном до землі дякує своїм благодійникам —
директору мотелю "Арніка” Василю Попадинцю, Степану Рошку, Івану
Марковичу та багатьом іншим. Виконком Син.-Полянської сільради цими
днями направив пакет документів в УП та СЗН РДА з тим, щоби виділити
шифер для перекриття даху її хатини.
Варто сказати, що баба
Юстина не рекордсменка з довголіття серед син.-полянських жінок.
Нещодавно у віці 105 років померла у місті над Ужем Марія Біланин
(дівоче прізвище Крьока). Її дочка Марія, яка також відійшла у
потойбічний світ, була знаною художницею Срібної землі. На 101 році
життя померла Гафія Руснак, яка народила 24 дітей і 56 років прожила
вдовою. До речі, перших близнят народила у 14 років.
Бабця Юстина
пригадує, що у Свободі один із її родичів помер у віці 120 літ. Своє
довголіття вона пояснює непереборним бажанням долати життєві труднощі з
вірою в Бога, неухильним дотриманням Божих заповідей. Зокрема, однієї із
них: "Шануй батька свого і матір свою і добре тобі буде, і довголітен
будеш на землі”. Якщо серйозно замислитись над цими словами, то стане
зрозуміло, чому жінки живуть набагато довше, ніж чоловіки…
Прикро,
що у наш суєтний земний час більшість довгожителів Синевирської Поляни
залишаються наодинці з тривогами і болями осені життя. За цього не
обмину добре слово сказати про керівництво однойменної сільради, яка
по-справжньому опікується ними — одинокими і немічними, бажаючи їм
добра, шани і поваги, Божої благодаті на довгі роки.
|
Категория: Карпаты |
Просмотров: 489 |
Добавил: FreeDOM
| Рейтинг: 0.0/0 |
|