Lux-torpeda була так званою "автомотрисою" - вагоном із вбудованим двигуном внутрішнього згорання. На нинішній "Укрзалізниці" такий транспорт називається рейковим автобусом. Сама "торпеда" теж виглядала як гібрид автобуса й лімузину.

"Ракетний" дизайн вагону був ультрасучасним як на 1930-ті роки і коли потяг проходив повз станцію, він привертав загальну увагу. Аеродинамічна форма і відсутність паротяга і відповідного стовпа диму радикально відрізняли "торпеду" від тодішніх поїздів.

Перша "Люкс-торпеда" була збудована у 1933 році в Австрії фірмою Аustro-Daimler-Puch. Польський уряд, бажаючи розвинути залізничні перевезення і підняти занепадаючу промисловість, купив одну мотрису, а потім і ліцензію на неї.

Щось подібне робить і нинішня українська влада, тільки замість купити один поїзд - а потім на його базі розробити вітчизняний продукт на вітчизняних заводах - купують одразу десяток і говорять про будівництво в Україні іноземного підприємства.

У міжвоєнній же Польщі після перших успішних випробовувань австрійської "торпеди" взялися адаптувати її до місцевих потреб. З 1936 року ці автомотриси будувалися вже на польському заводі Fablok, оснащуючись більш потужними дизельними двигунами, розташованими попереду кабіни машиніста - по одному з кожного боку.

У цих автомотрис диск колеса спирався на бандаж через пневмошину автомобільного зразка, пояснює газета УЗ "Магістраль". Це покращувало плавність ходу та зменшувало динамічні навантаження на рейки, що було важливо при високих швидкостях руху.

Швидкості справді були неабиякі. Максимальна досягала 120 км/год, але конструкційна в експлуатації була встановлена 115 км/год. Загалом же швидкість руху сягала 100-105 км/год.

Середня швидкість при застосуванні автомотрис була значно вищою, ніж у звичайних паротягів. Так, швидкий поїзд на ділянці Львів-Красне долав за годину 75 км. А при використанні автомотрис середня швидкість на цих ділянках дорівнювала 90 км/год.

Швидкий рух забезпечувала і наявність двох кабін - в протилежних кінцях "торпеди". В кожному з них сидів машиніст, який керував "своїм" двигуном.

Така конструкція дозволяла уникати тривалого маневрування на вузлових станціях, коли потяг мав рухатися в протилежний бік. Не треба було відчіплювати і переганяти локомотив. Кабіни в обидвох кінцях вагону з'єднувалися світловою і звуковою сигналізацією.

Офіційно "люкс-торпеди" називалися Pociąg Motorowo-Ekspresowy MtE - "експрес-поїзд із двигуном внутрішнього згорання". Побачивши перспективність такого транспорту, польська промисловість взялася виробляти й інші автомотриси - хоч і без упізнаваного дизайну, але з гарними показниками швидкості.

Перші "торпеди" поєднували Краків із модним курортом Закопане. В 1936 році поїзд проїхав цю відстань (150 км) за 2 години й 18 хвилин - рекорд, не побитий досі. Пізніше були відкриті рейси "Краків-Варшава", "Варшава-Катовіце", "Варшава-Лодзь", "Львів-Закопане" та інші.

На Галичині станом на літо 1939 року "торпеди" обслуговували маршрути "Львів-Стрий-Дрогобич-Борислав", "Львів-Галич-Станіславів [Івано-Франківськ]-Коломия", "Львів-Красне-Золочів-Тернопіль" і згаданий на початку тексту "Тернопіль-Чортків-Заліщики".