Шандор Петефі в Мукачівському замку

Фото із szelence.freeweb.hu

Найбільшого угорського поета-революціонера, ім’я якого святе для кожного угорця, Шандора Петефі, в Україні знають мало. Не лише тому, що його творчість не входить до шкільної програми, а й тому, що перекладів віршів Петефі на українську обмаль. Лише наприкінці 80-х поет удостоївся першої меморіальної дошки в Україні – на колишньому готелі у містечку Берегово Закарпатської області, де колись зупинявся. Перш ніж відкрити дошку, 4 роки тримали у підсобці райкому компартії, боячись проявів угорського патріотизму. В Ужгороді є площа Шандора Петефі, а рік тому в Києві на вулиці Волоській встановили бюст поета. Щодо музеїв, то з цим складніше – нещодавно закрили мінімузей поета у Береговому, і лише в Мукачівському замку є меморіальна кімната, в якій і проведемо заочну екскурсію.

З Україною Шандора Петефі пов'язує аж ніяк не революція, ні організація радикально налаштованої молоді "Спільнота десяти", ні реалістичні вірші, а заробіток грошей на весілля з коханою-українкою. Оскільки у двадцятичотирьохрічного Петефі у кишенях водився вітер, а перед майбутньою дружиною Юлією Сандрей (з якою він познайомився 1846 року в Надькореї і з якою мав побратися восени), хотів зарекомендуватися якнайкраще, то й мусив вдатись до незвичайного підробітку. 1847 року підписав договір з редактором угорського журналу "Гозанк", де й дістав завдання написати "Дорожні листи", нотатки про свою подорож на схід Угорщини, зокрема і про Закарпаття.

"Ужгород – Мукачево – Гать – Берегово – Бадалово" – таким був маршрут закоханого поета. Дослідник і перекладач Петефі Іван Петровцій знайшов відомості про те, що поет зупинявся в готелі "Чорний орел" у Береговому (він містився на площі, яка нині носить його ім'я і де є пам'ятник поету-революціонеру), а в Мукачеві найперше відвідав замок Паланок, який на той час був державною в'язницею. У щоденнику поет потім записав: "...Розташований він (замок – О. Х.) посеред рівнини на високій горі, за добрих п'ятнадцять хвилин ходу від міста. На схилі гори росте виноград... Не хотів би я пити вино з цього винограду. Все б мені здавалося, що я п'ю сльози в'язнів". Мукачівський замок надихнув Шандора і на кілька сумних віршів.

Ще кілька днів і, відповідно, поповнень у подорожніх журналістських замітках – і Петефі в гостях у коханої Юлії. Майже через рік після цього вояжу вони одружились, а після медового місяця прибули в Будапешт. Хто вам сказав, що Шандор писав переважно про революцію і політику? Насправді у нього переважає інтимна лірика. Якщо раніше у поета й були якісь захоплення, то після весілля Шандор всю свою любов віддає тільки дружині:

Спадає в'ялий лист. Спочинку тихий час.

Мене п'янить любов моя єдина –

На грудях, голову схиливши, спить

Спокійно й глибоко моя дружина.

Однак сама Юля писала в щоденнику, що сумнівається в своїх почуттях до чоловіка. В одному з найвідоміших інтимних віршів Шандор запитує дружину: "Скажіть мені, якщо я помру, чи будете ви плакати  і чи загорнете моє тіло в саван?" Та насправді після трагічної смерті Петефі Юлія не оплакувати свого чоловіка надто довго і, менш ніж через рік знову вийшла заміж.

Кімната-музей Шандора Петефі в Мукачівському замку з 1996 року. На стінах – портрети батьків поета. Батько Степан (Іштван) Петрович, за походженням сербословак, торгував м'ясом домашніх тварин, а мати Марія Грузова походила із бідної словацької сім'ї й до шлюбу була служницею. Незважаючи на бідність, батьки намагались дати синові найкращу освіту, наскільки дозволяли фінанси.

У віці дванадцять років він почав писати вірші і після літературних успіхів з 1840-х років використовував як псевдонім угорське ім'я Петефі. Внаслідок катастрофічної повені 1838 року, що позначилась на нестачі коштів у родині, юний поет змушений був закінчити навчання в ліцеї. Відвідувачі кімнати зможуть ознайомитись із копіями свідчень про успішне навчання Шандора й побачити автограф його першого вірша "Пияк".

Збереглися документи про подальшу армійську службу, про виступи у мандрівній театральній трупі, роботу репортера й перекладача. "Шість років я був бездомний, покинутий богом і людьми. Протягом шести років переслідували мене злидні й душевні страждання... і все це було на світанку мого життя", –  писав Петефі про свою юність, і такий напис можна прочитати на стінах музею-кімнати.

Крім автографів і книжок угорською мовою (українською чомусь немає), відвідувач зможе ознайомитись і з революційною діяльністю Петефі. Зокрема дізнається про найближчих друзів поета – Яноша Арана й Ференца Морваї.

Угорський поет наскрізь оповитий романтичним ореолом, а його смерть – поросла легендами. І це теж завдяки українському внеску, адже офіційно вважалось, що загинув Шандор Петефі у 26 років під час битви у Шегешварі в Трансильванії. Проте українському дослідникові Василеві Пагирі потрапила до рук газетна вирізка, в якій йшлося про те, що угорський військовополонений Ференц Швигель десь за Байкалом побачив могилу, на якій був установлений хрест із написом "Олександр Степанович Петрович, угорський майор і поет" та рік смерті – 1856 (Петрович – справжнє прізвище Петефі). З того часу все й почалося... Пошуки могили, експертизи ймовірного тіла поета у Москві й Нью-Йорку, але за три десятки років до остаточного висновку так і не дійшли.

Усередині Паланик нагадує гамірну площу в базарні дні: стільки бажаючих втюрити туристам сувенірний ширвжиток, але всі дрібні ремісники щомісяця платять за оренду, і це додаткові гроші для музейного комплексу. А кошти витрачати є куди: у 70-х роках у замку було розташоване ПТУ, і студенти тут добряче нашкодили, у той же час тут проходили ремонтні роботи, які, щоправда, зробили більше лиха, ніж користі. "Минулого року повністю очистили колодязь, з якого ми тепер дістаємо воду. Повністю хочемо відновити будинок коменданта й міст. Реставруємо кімнати таким чином, щоб замок був схожим на той, який був у 17 столітті", – розповідає екскурсовод Оксана. Варто згадати, що нещодавно билися проти махінацій щодо приватизації замку, і вже десятиліттями ширяться чутки про відкриття у старовинних стінах готельно-ресторанного комплексу. Щодо цього у музейних працівників погляди суперечливі. З одного боку, якщо готель не порушуватиме загального архітектурного ансамблю, то це знову ж таки додаткові кошти й сервіс для туристів. З іншого боку, невідомо, як гості замку будуть поводитись в історичній будівлі. Поки що музейники обмежуються проведенням у  замку концертів, фестивалів, лицарських боїв, а також зйомками програм "Все для тебе", "Битви екстрасенсів", "Караоке".

Найбільш незрозумілим є те, що за експонатами в музейних кімнатах ніхто не дивиться, позаяк не вистачає музейних працівників. І цінні твори живопису, старовинні ікони чи дрібні речі побуту можна, не напружуючись, поцупити.