- Фото використано з книжки Генсірук С. А. "Ліси України"
У сучасних умовах інтенсивне
використання лісових багатств поєднується з їхнім збереженням,
поліпшенням та відновленням. Одним із найважливіших завдань лісового
господарства є розширене відтворення лісу для задоволення потреб країни в
деревині, продуктах її переробки та раціональне використання всіх
багатогранних корисних властивостей лісу. Рубки головного користування в
лісах проводяться таким чином, аби одержання деревини для потреб
народного господарства супроводжувалося збереженням ґрунтозахисних,
водорегулювальних та інших корисних властивостей лісу, забезпеченням
природного лісовідновлення. Ці рубки спрямовані на раціональне
використання лісосічного фонду, підвищення продуктивності й поліпшення
складу нових лісів.
Способи рубок визначають на підставі
всебічного врахування інтересів лісового господарства й ефективного
застосування сучасних засобів комплексної механізації лісозаготівельних
робіт. В Україні проведено велику роботу з удосконалення науково
обґрунтованих способів і технології рубок головного користування лісом.
Опрацьовано нові регіональні правила рубок, у тому числі в рівнинних
лісах, які прийняті виробництвом.
Відповідно до цих правил рубки
головного користування в лісах диференційовані за природними зонами,
лісорослинними умовами, станом і цільовим призначенням лісонасаджень. У
лісах Карпат застосовуються поступові, вибіркові й меншою мірою
суцільнолісосічні рубки за умови забезпечення на зрубах природного
відновлення. У лісах Криму, які мають виключно важливе захисне,
кліматичне й курортне значення, рубки головного користування заборонені.
Тут проводяться тільки рубки догляду і санітарні з метою підвищення
водоохоронно-захисної та бальнеологічної ролі лісів, а також
здійснюються заходи щодо реконструкції малоцінних насаджень. Такий
диференційований підхід при рубках головного користування свідчить про
те, що розвиток лісового господарства України досяг високого рівня.
Проблеми рубок і поновлення лісу набувають дедалі більшої ваги, тому
вивченням їх займається низка науково-дослідних установ, і вищих
навчальних закладів. Заслуговують на увагу вивчення лісорослинного
середовища під впливом рубок і механізації лісозаготівельних процесів;
опрацювання заходів, спрямованих на збереження природного поновлення.
Будь-яка рубка має проводитися таким чином, щоб на її місці успішно
відновлювалася лісова система. Успіх відновлення лісу на зрубах,
збереження його водохоронних, захисних та інших корисних властивостей
залежать насамперед від способів рубок та їх технології.
У лісах
України найпоширенішими способами рубок є суцільнолісосічні. Питома
вага їх у загальному обсязі користування становить 84%. На поступові
рубки припадає 11%, добровільно-вибіркові - 4 і групово-вибіркові - лише
1%. При цьому різні види несуцільних рубок мають тенденцію до
збільшення їх частки в загальному обсязі. У зоні інтенсивного лісового
господарства вони мають низку переваг, і значення їх на сучасному етапі
зростає.
- Фото використано з книжки Генсірук С. А. "Ліси України"
Основне призначення поступових
рівномірних (насіннєво-лісосічних) рубок - забезпечувати безперервну
заміну стиглого насадження молодим (одержуючи при цьому додатковий
приріст деревини у материнському деревостані), підвищувати його товарну
структуру тощо. Поступові рубки забезпечують успішне природне
відновлення насаджень господарсько цінними породами, підвищують
продуктивність ґрунтів, зберігають та посилюють водоохоронні,
ґрунтозахисні та інші корисні властивості лісів. На ділянках, пройдених
цими рубками, відпадає необхідність створення лісових культур,
поліпшується природний склад насаджень. При поступових
насіннєво-лісосічних і групово-вибіркових рубках скорочується час
вирощування лісу (завдяки використанню наявного підросту головних
порід). Найефективніші насіннєво-лісосічні рубки у гірських умовах,
особливо в букових лісах, а також у рівнинних за наявності значної
кількості самосіву і підросту головних порід, необхідних для відтворення
нового деревостану. За даними В. А. Бузуна (1966), цей вид поступових
рубок є ефективним засобом підвищення продуктивності букових лісів
Карпат.
Особливість насіннєво-лісосічних поступових рубок
полягає в тому, що дерева на лісосіці вирубуються не одночасно, а в
кілька заходів впродовж 10-20 років. Кількість заходів залежить від
складу порід, зімкнутості деревостанів, умов місцезростання, підросту
головних порід або другого ярусу, їх стану та розміщення. Поступові
насіннєво-лісосічні рубки, як правило, проводять в одновікових
лісостанах.
Широке застосування мають поступові рубки, які
проводять у два-три заходи насамперед у букових лісах Карпат, іноді у
насадженнях із переважанням ялиці, дуба, сосни за наявності підросту
цінних порід. Кількість вирубаної деревини на кожній ділянці залежить
від кількості запланованих заходів рубки. В гірських умовах у
дере-востанах з вітровальних порід (смерека тощо) поступові рубки
допустимі лише на пологих і середньої крутизни схилах.
Є. В.
Алексєєв (1925) широко пропагував поступові рубки у соснових лісах
Полісся й Лісостепу. Він уважав, що їх доцільно застосовувати скрізь, за
винятком сухого бору. Дослідження П. М. Мегалінського (1954) свідчать,
що не завжди в соснових лісах ці рубки дають позитивні результати.
Поступові групово-вибіркові рубки проводяться, як правило, в
різновікових насадженнях сосни, дуба, смереки, ялиці, бука та ін. Ці
рубки сприяють збереженню і формуванню різновікової структури
лісостанів. При групово-вибіркових рубках дерева вирубують групами або
куртинами за 4-6 заходів протягом 40 років і більше. Розмір куртин при
першому заході рубки визначається висотою деревостану і становить 20-30
м. Наступними заходами рубки, у міру відновлення, куртини розширюються,
доки їх межі не зіллються і деревостан не буде повністю замінений новим.
У лісах із світлолюбних порід інтенсивність рубок вища, ніж у
насадженнях із тіньовитривалих порід. Ці рубки забезпечують
лісовідновний процес головних лісо-твірних порід у найнесприятливіших
умовах. Вони мають велике лісогосподарське значення передусім у захисних
лісах: гірських, рівнинних кліматозахисних, водоохоронних тощо.
Нині в Україні розширюється діапазон застосування
добровільно-вибіркових рубок. Ці рубки проводяться переважно в
різновікових деревостанах Карпат. Рубка може повторюватись через 8-16
років і більше. Це залежить від загального стану насаджень і природного
відновлення. У процесі рубки проводиться рівномірне проріджування намету
деревостану, причому загальна повнота насаджень не повинна бути нижчою
0,6, а на особливо цінних захисних ділянках і на крутих схилах - 0,7.
Добровільно-вибіркові рубки набувають поширення в різновікових
деревостанах лісів першої групи. Ці рубки, як і поступові, захищають
ґрунти від ерозії, забезпечують відновлення головної деревної породи,
формування крупномірних сортиментів, зберігають красу ландшафтів та ін. У
лісах України застосовуються кілька основних видів рубок головного
користування.
Суцільно лісосічні рубки поширені в
лісах різних груп і призначень. Вони проводяться, як правило, в
соснових, смерекових, дубових, м'яколистяних і низькостовбурних
твердолистяних насадженнях, які не забезпечені достатньою кількістю
життєздатного підросту, і молодняку головних порід, потребують штучного
лісовідновлення, а також у насадженнях, де доцільним є порослеве
відновлення. При застосуванні суцільних рубок деревостан на ділянці
вирубують повністю за один захід, зберігаючи, якщо є можливість, самосів
і підріст головних порід.
Суцільно лісосічні рубки не завжди
ефективні. Широке застосування цих рубок у воєнний та повоєнний періоди
зумовило пониження захисної та водорегулювальної ролі лісів, призвело до
погіршення лісорослинних умов, розвитку шкідливих стихійних процесів,
які завдають великих збитків народному господарству. Суцільнолісосічні
рубки дають позитивні наслідки лише в рівнинних одновікових лісах і
рідше - у насадженнях на пологих схилах на порівняно невеликих площах із
недостатньою кількістю попереднього природного поновлення головних
порід.
За даними П. А. Трибуна (1961), застосування
суцільнолісосічних рубок у ялице-во-смереково-букових та інших змішаних
насадженнях, які ростуть на дерново-опідзолених ґрунтах в умовах
передгірської зони Карпат, призвело до інтенсивного заболочування зрубів
і погіршення лісорослинних умов. У дубово-букових лісах передгірської
зони Закарпаття суцільні рубки негативно впливають на фізичні
властивості ґрунту і часто зумовлюють заміну дуба буком, і грабом (П. С.
Каплуновський, 1961). На схилах крутизною до 25° доцільно проводити
поступові насіннєво-лісосічні рубки у два заходи.
У
дубово-ялицевих лісах Прикарпаття в результаті застосування суцільних
рубок втрачається домішка дуба, і часто відбувається повна зміна порід.
Тут необхідно проводити насіннєво-лісосічні рубки або, при проведенні
суцільнолісосічних рубок, вводити часткові культури дуба, якщо він
відсутній або росте у недостатній кількості.
У бучинах
Закарпаття на висотах 500-1200 м над р. м. у свіжих і вологих типах лісу
природне відновлення під наметом лісонасаджень відбувається задовільно,
але при суцільних рубках значна частина його знищується, особливо у
нижній частині схилів. Аналогічна картина спостерігається у букових
деревостанах лісостепової зони. На лісосіках суцільних рубок вже в
перший рік після рубки різко змінюються фізичні властивості ґрунту. На
волоках глибиною 10 см порівняно з ґрунтом непошкоджених ділянок у 3-6
разів знижується водопроникність (П. І. Молотков, 1966).
Дослідження рубок головного користування у Карпатах (П. І. Молотков,
1957; А. Л. Зражевський, 1957; П. С. Пастернак, 1957; О. Ф. Поляков,
1957, 1958, 1961; С. А. Генсірук, 1957, 1959, 1961, 1964; М. М.
Горшенін, 1959, 1961, 1972; Я. О. Сабан, 1959 та ін.) свідчать, що
суцільнолісосічні рубки на великих площах з наземним спуском деревини
активізують розвиток ерозійних процесів. Так, за даними М. М. Горшеніна
(1961, 1972), ерозійні процеси продовжуються до повної зімкнутості
молодняків. На крутих схилах гір (25-30°) після суцільної рубки
внаслідок водної ерозії та механічного знесення ґрунту спостерігається
погіршення стану верхнього шару ґрунту. Через 2-4 роки після рубки лісу
кількість гумусу у верхньому шарі ґрунту, залежно від інтенсивності
ерозійних процесів, зменшується на 13-18%, загального азоту - на 18-80,
рухомого азоту-на 10-95, рухомого калію на 17-40%. У перші два роки
після рубки зноситься до 600 т ґрунту на 1 га зрубу.
Інтенсивність стоку та ерозійних процесів різко зростає із збільшенням
довжини схилу і його крутизни. Крім того, неабияке значення має ширина
лісосіки: чим вона ширша, тим більший на ній поверхневий стік за інших
рівних умов. Велику роль відіграє також строк примикання лісосік. Коли
він невеликий (1-2 роки), то внаслідок вирубування кількох лісосік
оголюється велика площа, яка набуває негативних властивостей широкої
лісосіки.
За даними досліджень О. Ф. Полякова (1961), одним із
основних чинників, що сприяють розвитку ерозійних процесів на лісосіках
суцільних рубок, є пошкодження ґрунту. Якщо до суцільної рубки під
наметом стиглих букових лісів площі без підстилки становили 2-6%, то
після рубки вони зросли до 15-75%. Менше пошкоджується ґрунт при
повітряному трелюванні на крутих схилах і при кінному - на пологих, а
найбільше - при тракторному та безсистемному наземному спуску.
Пошкодження поверхні ґрунту залежить від сезону трелювання, довжини і
крутизни схилів тощо. Так, при трелюванні деревини по сніговому покриву
товщиною 30 см ґрунт пошкоджується в 1,5-2 рази менше, ніж у літній
період.
Встановлено, що знесення верхніх шарів ґрунту знижує
родючість, погіршує його водно-фізичні властивості (А. Енглер, 1919; К.
Відеман, 1931; Г. Бургер, 1935; А. Вознесенський, 1938; В. 3.
Гулісашвілі, 1946; І. Віденський, 1954; О. Ф. Поляков, 1961). Слід
зазначити, що ступінь механічного пошкодження ґрунту в процесі
експлуатації лісу значною мірою визначає інтенсивність водної ерозії.
У Карпатах до 1968 р. найпоширенішими були суцільнолісосічні рубки (іл.
ЗО), якими освоювалося 80% площі лісосічного фонду. Розмір рубок лісу в
цей період у 2-3 рази перевищував розрахункові норми, що посилювало
негативні наслідки суцільних рубок у гірських умовах. Стан поверхні
ґрунту на суцільних лісосіках, як правило, значно гірший, ніж при
поступових рубках, і погіршується нині в результаті нераціональних
способів трелювання деревини.
Суцільнолісосічні рубки на великих
площах у воєнний і повоєнний час призвели до зниження захисної, і
водорегулювальної ролі лісів. Літні заготівлі та нераціональні способи
трелювання деревини майже повністю знищили самосів і підріст на
території букової зони Карпат (на площі 80 тис. га), внаслідок чого вона
не відновилася головною породою. На значній частині цих зрубів створено
біологічно нестійкі культури смереки.
У буково-ялицевих лісах
суцільнолісосічні рубки часто призводять до зміни корінних лісостанів.
Самосів і підріст ялиці знищуються, і замість змішаних ялицево-букових
лісонасаджень з'являються порослеві букняки або створюються культури
смереки. У буково-ялицевих лісах добрі наслідки дають поступові
насіннєво-лісосічні та групово-вибіркові рубки. В ялицево-грабових
бучинах Буковини суцільнолісосічні рубки призвели до зміни порід.
Корінні ялицево-грабові бучини змінилися грабняками. Хороші наслідки в
ялицевограбових бучинах дають поступові рубки в кілька заходів.
Групово-вибіркові рубки перспективні, але при їх застосуванні слід
підбирати куртини невеликого розміру і зосереджувати їх поблизу куртин
підросту ялиці й бука (П. С. Каплуновський, 1961).
Смереково-ялицеві ліси Карпат характеризуються хорошим природним
відновленням під наметом лісонасаджень, особливо при середній повноті
(0,6-0,7). Більшість насаджень смерекової зони (до висоти 1200-1300 м
над р. м.) раніше були змішаними. Крім смереки і ялиці тут росли бук,
явір та інші породи. Застосування суцільних рубок у XVIII та ХІХ ст. з
безсистемним трелюванням деревини призвело до зниження біологічної
стійкості й водоохоронно-ґрунтозахисних властивостей лісу, а також до
зміни корінних типів лісу з переважанням бука, явора і ялиці менш
цінними похідними смеречинами. Чисті смерекові лісонасадження не
повністю використовують потенціальні можливості ґрунтів і часто
пошкоджуються вітровалами. З метою відновлення корінних деревостанів на
лісосіках необхідно створювати змішані лісонасадження за участю ялиці,
бука, явора, ясена, клена гостролистого та інших вітростійких порід.
У виняткових випадках на площах до 5 га дозволяється проведення
суцільнолісосічних рубок у смеречниках штучного походження. При цьому
необхідно ретельно оберігати самосів і підріст смереки, застосовуючи
повітряні способи трелювання деревини. На крутих схилах Горган
суцільнолісосічні рубки призводять до змиву майже всього дрібнозему і
утворення кам'янистих осипів. Головні рубки тут через це потрібно
заборонити.
Систему рубок головного користування як у хвойних,
так і в листяних лісах гірських і рівнинних умов необхідно
вдосконалювати. Їх слід проводити у розмірах, що не перевищують
розрахункових норм, при максимальному збереженні самосіву й підросту
головних порід. З інтенсифікацією лісового господарства виникає настійна
необхідність переходу від суцільних рубок до складніших - поступових:
групово-вибіркових і насіннєво-лісосічних, які більше відповідають
природі лісів України.
Удосконалення правил рубок лісу
передбачає поліпшення його лісогосподарських якостей, техніки й
технології лісозаготівель. Водночас жодна система рубок, навіть при
додержанні найдосконаліших правил їх проведення, не зможе зберегти
водоохоронно-захисних властивостей лісів, якщо обсяги лісокористування
будуть надмірними, виснажливими.
Способи рубок у лісах України
необхідно диференціювати залежно від категорії лісонасаджень, їх
територіального поширення, стану самосіву й підросту, лісорослинних умов
та інших чинників. Для збереження максимальної кількості самосіву й
підросту головних порід слід усі лісозаготівельні операції проводити в
зимовий період по сніговому покриву. На лісосіках, обладнаних підвісними
пристроями, рубку лісу у гірських умовах можна допускати і в літній
період при умові повного виконання вимог, викладених у діючих правилах.
Досвід свідчить, що в лісах першої групи основними рубками мають бути
поступові та вибіркові.Несуцільні види рубок доцільно ширше
застосовувати і в лісах другої групи.
Поступові й вибіркові рубки.
У практиці вітчизняного й зарубіжного лісівництва застосовуються
поступові (насіннєво-лісосічні, групово-вибіркові) та
добровільно-вибіркові рубки. Проте широкого виробничого впровадження
вони досі не набули. У лісах України необхідність проведення таких рубок
викликана зміною корінних деревостанів, що спричинилася внаслідок
інтенсивного застосування суцільнолісосічної форми господарства з
наступним закультивуванням зрубів іншими породами.
Перші досліди
з вивчення несуцільних способів рубок, які забезпечують надійне
природне відновлення, були проведені в Україні в кінці XIX - на початку
XX ст. у дібровах Чорного лісу й Тростянецького лісництва Сумської
області (О. Л. Новиков та ін., 1959). Досліджувалися різні способи рубок
у лісах Полісся й Лісостепу (М. В. Ромашов, 1971), в Карпатах (П. І.
Молотков, 1966; В. А. Бузун, 1965; М. М. Горшенін, 1963; С. А. Генсірук,
1959,1964). На думку дослідників, у лісах України є реальні умови для
широкого застосування несуцільних видів рубок, що сприятиме
максимальному використанню потенційних можливостей умов місцезростання,
підвищенню технічного рівня лісового господарства. Несуцільні види рубок
слід застосовувати на тих ділянках, де має бути досягнутий певний
лісовідновний ефект. Так, вибіркові й групово-вибіркові рубки
відповідають природі різновікового лісу, тому їх застосування у чистих
одновікових лісостанах, як правило, є недоцільним. Позитивні результати
дають ці види рубок у різновікових лісостанах з достатньою кількістю
підросту або дерев другого ярусу, необхідних для формування нового
покоління лісу.
На ділянках, що мають різновікову структуру
лісостану з нерівномірним (групового розташування) підростом, можна
застосовувати також комплексні рубки в 2-3 заходи. При таких рубках у
межах однієї ділянки дерева слід відбирати за принципом
групово-вибіркових (навколо куртин підросту), насіннєво-лісосічних та
незначних за розмірами (0,2-0,3 га) суцільних рубок. Інтенсивність
рубки, повторність заходів та загальна тривалість комплексних рубок
залежать від природного поновлення лісу. Для застосування таких рубок
необхідно опрацювати відповідну технологію аби забезпечити збереження
підросту.
Насіннєво-лісосічні рубки доцільно застосовувати в
одновікових насадженнях хвойних і твердолистяних порід, де відбувається
або передбачається задовільне відновлення головних порід природним
шляхом. Проводяться вони також у м'яколистя-них насадженнях, де є
підріст або другий ярус хвойних чи твердолистяних порід, що відповідають
даним лісорослинним умовам.
У 1926 р. у дібровах Тростянецького
лісництва Сумської області А. В. Жуков досліджував рубки
Корнаковського, насіннєво-лісосічні, групово-вибіркові та
суцільнолісосічні. Узагальнюючи результати досліджень, він дійшов
висновку (1949) про доцільність групово-вибіркових рубок (але без
догляду за підростом дуба вони не забезпечують успішного природного
відновлення). Це свідчить про те, що у дубових лісах при будь-якому
способі рубок (тих, що відповідають біології дуба: рубки Корнаковського,
групово-вибіркові тощо) потрібно систематично вести догляд за самосівом
і підростом дуба. Слід також зазначити, що групово-вибіркові й
поступові рубки краще забезпечують відновлення дуба та ясена, ніж
суцільнолісосічні рубки в аналогічних умовах.
Прихильником
широкого застосування поступових рубок, особливо в соснових лісах, був
Є. В. Алексєєв (1927). На його думку, успішних результатів від
насіннєво-лісосічних рубок слід сподіватись у будь-якій зоні, в тому
числі й на Поліссі. Спрощеним поступовим рубкам у сосняках віддавав
перевагу і Д. І. Товстоліс (1926). Доцільність застосування
насіннєво-лісосічних, групово-вибіркових та вибіркових рубок у деяких
категоріях захисних (заборонених) лісів передбачалася правилами рубок
1936 р.
У 1938 р. В. Е. Шмідт знову порушив питання про
необхідність проведення поступових рубок у дубових лісах. Він був
прихильником заміни суцільних рубок у свіжих і вологих дібровах Чорного
лісу поступовими рубками у 2-3 заходи. Б. А. Шустов вважав застосування
поступових рубок в Україні недоцільним, оскільки вони забезпечують
природне відновлення у більшості випадків там, де воно може бути таким і
при суцільних рубках (О. Л. Новиков та ін., 1959). М. М. Орлов (1924)
зазначав, що поступові рубки забезпечують задовільне відновлення тільки
тоді, коли проріджування не буде різким.
За даними досліджень О.
Л. Новикова, у лісах Житомирської області найефективнішим способом
рубки в дібровах є суцільнолісосічні. Проте в правобережному Лісостепу у
свіжих і вологих дібровах автор рекомендує ширше застосовувати різні
види несуцільних рубок з урахуванням насіннєвих років, наявності під
наметом деревостану підросту і його життєздатності. У букових
деревостанах лісостепової зони України позитивні результати дають
насіннєво-лісосічні рубки (Я. В. Коваль, 1968). Дослідження природного
поновлення на лісосіках і під наметом букових лісостанів в умовах
Тернопільської області на площі 536 га показали, що лісовідновні процеси
в цих умовах проходять успішно. У середньому на 1 га налічується 26,8
тис. штук самосіву й підросту, у тому числі 14,6 тис. штук бука, що
становить 54,6% його загальної кількості. Самосів і підріст розміщуються
на площі групами, різними за віком, і висотою. Кількість бука, як і в
Карпатах, значно зменшується з підвищенням зімкнутості лісостану.
Лісовідновні
процеси найефективніше відбуваються при повноті лісостану 0,7 (0,6).
Поступові рубки забезпечують природне відновлення лісосік, розвиток
нового покоління материнського деревостану. При їх застосуванні відпадає
необхідність у створенні культур, за винятком окремих ділянок сухих
типів умов місцезростання. Слід зазначити, що основним способом рубки у
букових лісах нині є поступові, бо вони відповідають природі цих лісів і
вимогам раціонального використання лісових ресурсів та їх відтворення.
О. Л. Новиков, П. М. Мегалінський, М. Б. Бертуш та В. С. Наконечний
(1959) узагальнили досвід проведення головних і лісовідновних рубок у
рівнинних лісах України, і прийшли до висновку, що в цих лісах основним
способом рубок мають бути суцільнолісосічні, а у особливо важливих
захисних категоріях лісів - насіннєво-лісосічні та різні види вибіркових
рубок. При цьому треба враховувати умови місцезростання, тип
деревостану та інші характеристики.
За даними М. В. Ромашова
(1971), у дубових і соснових лісостанах Полісся й Лісостепу досить
ефективним способом рубок є насіннєво-лісосічні. У дубових деревостанах
вони сприяють підвищенню приросту залишених дерев, підвищують їх
плодоношення, забезпечують збереження й нагромадження самосіву дуба.
Досить ефективними є поступові рубки в соснових насадженнях суборових
типів лісу.
При насіннєво-лісосічних рубках слід обмежувати
застосування сучасних засобів механізації, які пошкоджують 18-25%
залишених дерев. При проведенні цих рубок знищується значна кількість
самосіву й підросту, зростає вартість лісозаготівельних робіт. Проте з
лісівничої точки зору в даних умовах доцільно застосовувати різні види
несуцільних рубок. При цьому необхідно, на наш погляд, насамперед
подбати про вдосконалення технології розробки лісосік, посилити пошуки
безповального способу рубок спеціальними агрегатами з урахуванням
максимального збереження самосіву й підросту.
Особливого
значення несуцільні види рубок набувають у гірських лісах Карпат. Тут
залежно від кількості й якості самосіву й підросту головних порід,
експозиції та крутизни схилів, ґрунтових умов та висотного розташування
насаджень можна проводити насіннєво-лісосічні, групово-вибіркові й
добровільно-вибіркові рубки. Дослідження В. 3. Гулісашвілі (1948, 1954,
1959) довели, що збереження водоохоронних і ґрунтозахисних функцій
гірських лісів можливе тільки при застосуванні поступових, і вибіркових
рубок. "Суцільнолісосічні рубки менше всього допустимі у
водоохоронно-захисних лісах, тому що вони повністю порушують
водоохоронно-захисні властивості лісів" (В. 3. Гулісашвілі, 1948). Рубки
лісу на великих площах, якщо на них відсутнє природне відновлення,
збільшують поверхневий стік, погіршують фізичні властивості ґрунтів,
змінюють водний режим гірських рік, посилюють ерозійні процеси,
призводять до повеней, викликають інші шкідливі явища не тільки в горах і
передгір'ях, а й на рівнині.
У букових лісах на схилах
крутизною до 25° добрі результати дають поступові групово-вибіркові та
насіннєво-лісосічні рубки. Правильне їх застосування забезпечує
раціональне використання лісових ресурсів, зберігає водоохоронно-захисні
функції лісу, самосів і підріст головної породи. Поступові
насіннєво-лісосічні рубки у 2-3 заходи в умовах Карпат мають низку
переваг перед суцільними, оскільки вони забезпечують природне
відновлення лісу. Змив ґрунту при поступових насіннєво-лісосічних рубках
у 2,5 рази менший, ніж змив при суцільних рубках (О. Ф. Поляков, 1961).
На крутих схилах (понад 25°) доцільно проводити тільки
добровільно-вибіркові рубки. Вони забезпечують природне відновлення
головної породи і водоохоронно-захисні функції лісу при відповідному
трелюванні деревини. У букових і буково-ялицевих, дубово-букових, і
дубово-ялицевих насадженнях поступові рубки дають позитивний
лісовідновлювальний ефект на схилах крутизною до 25°. У
середньо-повнотних букових насадженнях при достатній кількості
природного лісовідновлення можна застосовувати рубки у 2 заходи, а у
високоповнотних при відсутності самосіву головної породи - у 3 заходи.
Для збереження підросту тут рекомендується кінне трелювання
лісопродукції (іл. 32). У дубово-букових і дубово-ялицевих насадженнях
доцільно проводити такі рубки у 2 заходи.
Повторність рубок
встановлюється у межах від 5 до 10 років, залежно від кількості та
якості підросту природного походження. Кількість заходів залежить від
складу порід, зімкнутості деревостану, умов місцезростання, наявності
підросту тощо. Якщо у насадженнях є надійний підріст або другий ярус, то
залежно від його кількості поступові рубки будуть здійснюватися у 2 або
3 заходи.
Розмір лісосік при поступових рубках визначається
величиною призначеної для рубки ділянки, проте вона не повинна
перевищувати 25-30 га. Кращим сезоном для проведення рубки слід вважати:
за наявності підросту - зиму, а якщо його немає -літо. За перший захід
поступових рубок слід вирубати сухі, всихаючі, пошкоджені хворобами й
шкідниками дерева, домішку другорядних небажаних порід, а також частину
дерев головної породи. Інтенсивність вирубування за масою у перший захід
двозаходових рубок не має перевищувати 40%, а повнота може бути знижена
до 0,5-0,4; при тризаходових: інтенсивність - 30%, а повнота - до
0,7-0,6; після другого заходу тризаходових рубок - до 0,5-0,4.
За даними П. І. Молоткова (1966), на схилах південної експозиції лісів
Карпат інтенсивність рубки повинна бути нижчою, ніж на північних.
Різниця у зниженні зімкнутості становитиме приблизно 0,1 повноти
деревостану. У дубово-букових насадженнях можливе дещо більше зрідження,
ніж у буково-ялицевих лісах. Останній захід рубок провадиться після
задовільного природного відновлення ділянки і досягнення підростом
певної висоти (не менше 20-30 см). Загальна тривалість двозаходових
рубок допускається 10-15, тризаходових -15-20 років. Насадження з
повнотою 0,4 за наявності необхідного для формування нового покоління
деревостану надійного підросту головних порід і рівномірному їх
поширенні можуть бути відведені під суцільну рубку. В насадженнях з
переважанням сосни з повнотою 0,8 і вище свіжих і вологих типів лісу
інтенсивність рубки у перший захід повинна становити 30-35% загального
запасу деревини, а в другий - 40-50% запасу, який лишився.
Дослідження В. А. Бузуна (1965) переконують у економічній ефективності
насіннєво-лісосічних рубок. Ще М. К. Турський (1892) і О. Ф. Рудзький
(1897) доводили, що збільшення затрат на заготівлю лісу при поступових
рубках компенсується не тільки економією (заощадженням), а й додатковим
(світловим) кількісним і якісним приростом частини деревостану, що
лишається за відповідний період рубки.
Групово-вибіркові рубки
доцільно застосовувати у насадженнях сосни сухих і свіжих типів лісу, а
також у деревостанах інших порід за наявності групового самосіву й
підросту головних порід, де поступові насіннєво-лісосічні рубки не
забезпечують бажаного ефекту. В лісах Карпат ці рубки можна проводити в
різновікових дубово-букових, буково-дубових, дубово-буково-ялицевих,
ялицевих, смерекових з домішкою листяних і смереково-ялицевих
деревостанах, розташованих на схилах крутизною до 30°.
Інтенсивність рубки за масою не повинна перевищувати 20%. Підріст при
такій інтенсивності рубок пошкоджується менше, ніж при
насіннєво-лісосічних рубках. Відпад підросту не перевищує 5% пошкоджених
рослин. За даними П. І. Молоткова (1966), ці рубки в букових і мішаних
лісах Карпат можуть забезпечити за 30-40 років задовільне природне
відновлення. Групово-вибіркові рубки можна проводити і без наявності
осередку підросту. В цьому разі визначаються центри відновлення, і
навколо них проводиться рубка вікон з метою створення сприятливих умов
для самосіву і формування нового покоління лісу.
М. М. Горшенін
(1963, 1972) рекомендує для умов Карпат котловинні рубки. Він вважає, що
вони економічно ефективніші, ніж насіннєво-лісосічні, бо сприяють
механізації лісосічних робіт. При розширенні котловин униз по схилу
підріст на розробленій раніше котловині не пошкоджується.
Добровільно-вибіркові рубки проводяться у вологих ялицевих бучинах,
свіжих і вологих букових суяличниках, вологих смереково-букових
суяличниках. У букових, буково-ялицевих, смерекових і
смереково-буково-ялицевих насадженнях, розташованих на схилах північної
експозиції крутизною від 26 до 40° та поблизу верхньої границі лісу,
доцільно проводити добровільно-вибіркові рубки. При цьому в першу чергу
вирубують дерева мертві, відмираючі та пошкоджені хворобами і шкідниками
лісу, а потім - частину здорових дерев із притупленим ростом. Дерева
призначаються в рубку рівномірно по всій площі. Інтенсивність рубки не
повинна перевищувати 10% запасу, а повторність - 5-10 років (залежно від
кількості та якості самосіву й підросту під наметом лісу, стану
лісонасаджень). Вибіркові рубки можна застосовувати тільки при
організації спрямованого трелювання з відбійними стінами і за наявності
шляхів. При безсистемному трелюванні деревини по всій площі
пошкоджуються залишені на корені дерева, що призводить до погіршення
загального стану насаджень.
Одна з умов застосування вибіркових
рубок - різновікова структура насаджень. У чистих одновікових лісах
вибіркові рубки можуть призвести до небажаних наслідків. Для сприяння
природному відновленню при проведенні несуцільних рубок можна
рекомендувати розпушення підстилки смугами або площинами в урожайні та
передурожайні роки, підсів насіння в лунки з загортанням. В останній
врожайний рік необхідно проводити рубку або зрідження підліску й
порослевого низькоякісного підросту головних порід, а також підросту
небажаних порід. За відсутності урожаю в рік проведення рубки доцільно
здійснити підсів головної породи.
Для лісовідновних процесів
важливе значення має заборона випасу худоби на лісосіках поступових,
групово-вибіркових і добровільно-вибіркових рубок. Ефективність
лісогосподарських заходів щодо раціонального використання і відновлення
лісів, підвищення їх продуктивності, поліпшення якості забезпечуються
умілим використанням періодичності насіннєвих років, закономірностей
природного лісовідновлення, взаємодії основних лісотвірних порід тощо.
Раціональне використання лісосировинних ресурсів і підвищення ролі
лісів як важливого природного чинника передбачає вдосконалення техніки, і
технології лісозаготівель, підвищення рівня культури виробництва,
розробку таких способів рубок, які відповідали б природі лісів України,
давали можливість повністю механізувати лісозаготівельні операції.
Особливу увагу слід приділяти поступовим і вибірковим рубкам. Вони
створюють умови для повнішого використання різноманітних багатств лісу в
усіх природних зонах, підвищення його захисних функцій та рівня
лісогосподарського виробництва. Разом з тим І. С. Мелехов (1966) вважає,
що при додержанні усіх лісівничих вимог, врахуванні характеру лісу,
природних умов і біології деревних порід можна і при суцільних
вузьколісосічних рубках задовільно розв'язувати завдання відновлення
лісу.
Економічна основа системи рубок - задоволення потреб у
деревині різних галузей народного господарства при одночасному
збереженні корисних властивостей лісу, підвищенні продуктивності праці в
лісовому господарстві й лісовій промисловості, якнайповнішому і
найраціональнішому використанні деревини.
