На схилах Карпат ростуть прадавні ліси, які величають легенями Європи. У цих лісах ведеться заготівля деревини. Досі нічого кращого не придумано: раз ліс дозрів, то його, як і будь-який плід, треба зривати, тобто — рубати. Виросте інший. Воно начебто так. Тільки людина вже настільки нахабно навтручалася в матінку-природу, що ліси якщо не заливають повені, то випікає спека; не засипають товстелезних шарів сніги, то пожирають невблаганні язики пожеж або ж добивають морозні вітровії і несамовитої сили торнадо. Тому серед навчених життям гомо сапієнсів більшає тих, котрі відкидають усе споживацьке й хижацьке. І думають та дбають насамперед про довкілля, в якому жилося б тихо й безпечно. Саме один з таких активістів «Зеленого захисту» і надрукував у «Голосі України» за 29 липня ц. р. невелику критичну статтю, в якій спокійно й інтелігентно запитує посадовців Держкомлісу (зазначаючи конкретну адресу рубок): «Хто захистить той же ліс від чиновників?..»

Ніякої реакції!.. Хоча сплив місячний строк, який законодавством у таких випадках відведено на відповідь.

Жодної реакції ні з боку київських держкомлісгоспівців, ні від ужгородських обллісмисливуправлінців, ні їхніх хустських підлеглих... Ліньки? Як сказати... Сподівалися-гадали, мабуть, що все замете пухнастий хвіст забудькуватості й розслабленості спекотних літніх відпусток.

Навряд чи може служити виправданням висока завантаженість не так давно призначеного на посаду в. о. начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Ігоря Фізика, котрий «читав про це в інтернеті». Бо треба, мовляв, розуміти, що до газети руки не дійшли; оскільки в його розпорядженні чималий штат спеціалістів — у тому числі перший та інші заступники. Тим паче, факт такої публікації не мав пройти повз увагу першого заступника начальника даного управління Ігоря Коцура, бо він 26 січня ц. р. власноручно підписував дозвіл «на проведення суцільних санітарних рубок на ділянках» в урочищі Городилове, які належать Державному підприємству «Хустське лісо-дослідне господарство». Тепер ще раз переконуємося: таки правий був автор липневої публікації, коли безпосередньо й просто по-людськи запитував — хто захистить ліс від байдужих чиновників?..

Удруге представники громадськості звернулися до редакції «Голосу України» із цілком закономірними запитаннями: чому і доки мовчатимуть лісові управлінці всіх рівнів? Чому не відреагувала природоохоронна прокуратура? Невже там, неподалік міста Хуста, на правому березі Тиси, усе так ідеально з точки зору служби екології? Адже заготівля бука і явора згідно з лісорубними квитками, виданими в лютому й квітні, мала припинитися вже першого липня! А хіба не може не викликати запитання той факт, що саме за день до запланованого закінчення лісоповальних робіт — 30 червня — Ігор Коцур, той же перший заступник обласного начальника, дає додатковий дозвіл ДП «Хустське ЛДГ» на продовження терміну проведення рубок на площі 6,2 гектара, вписавши сюди вже й Велятинське лісництво, до 1 жовтня поточного року? Щоправда, мабуть, настільки поспішали абощо, бо у додатковому «письмі» помилково нагадують або ж зобов’язують хустян «лісовідновлення провести по можливості весною 2010 року посадкою лісових культур відповідно до типів ДРУ». А по-друге, забувають вписати дозвіл до лісорубного квитка!.. «І як вам це подобається?» — запитали би в Одесі...

Ще два моменти, через які представники вищезгаданих державних структур тим паче мали побувати на ділянках і проінспектувати, що робиться там і навколо. Перший: ліс рубають неподалік охоронної зони урочища Водоспад Городилове, який вважається гідрологічною пам’яткою природи. Другий: поруч — діючий монастир, куди постійно приїжджають прочани, особливо на великі церковні свята, які протягом теплої пори року, навесні та влітку, відзначаються досить часто.

А хіба керівникам Хустської міськради і служби доріг байдуже до того, якими вибоїнами змушені щодня добиратися до своїх домівок тутешні жителі? І з якими труднощами долають автобусами й легковиками таку (з дозволу сказати) «дорогу» паломники до святого місця? А ті само лісозаготівельники — насамперед в особі директора Хустського ЛДГ Бориса Рабешка і головного лісничого Степана Мамчича — не можуть хоча б засипати суцільні півметрові й глибші ями простим щебенем чи рінню? Адже їх повибивали здебільшого їхні ж багатотонні лісовози «Урали»!.. Тут уже треба мати лише сумління...

Щоправда, таку субстанцію, як сумління, виміряти якоюсь однією міркою нинішньої днини нелегко. Просто можна казати: присутня вона в конкретного керівника й посадовця чи загалом відсутня. Бездушність, байдужість, черствість нерідко посилюються «заради загальної справи» відомчою непробивною так званою солідарністю. І що вона товстіше облягає живу справу, то вище цінується в усіх колах бюрократії.

Чому доходимо такого висновку?

Він ґрунтується на конкретному прикладі, який розглядаємо і яким хочемо проілюструвати дану ситуацію. А суть її в тому ж таки бюрократичному коловороті. (І часом одна-дві людини, якими б палкими захисниками природи чи прихильниками гуманного підходу до чогось іншого не були, нічого не вдіють, бо переважає давно усталена практика. «Не ми це придумали — не нам його і скасовувати», — виправдовуються інколи ті посадовці, від волі яких залежить доля одного або другого рішення). Словом, Хустське ЛДГ звертається з листом-проханням «надати дозвіл на проведення санітарно-оздоровчих заходів» і зазначає конкретний квартал, виділ, площу. А головний документ (згідно з яким дозволено вирубувати букові та почасти яворові ліси в урочищі Городилове) «Акт лісопатологічного обстеження ділянок лісу ДП «Хустське ЛДГ», що потребують проведення санітарно-оздоровчих заходів (суцільно-санітарні рубки)», переважно підписали хустяни — три підписанти з п’ятьох: головний лісничий і лісничий, провідний спеціаліст із захисту лісу. І лише за участю головного спеціаліста облуправління Мирона Рейпаші та інженера-лісопатолога Василя Сасина. А от чомусь акт не підписав і на облік не прийняв директор Закарпатського державного спеціалізованого лісозахисного філіалу Петро Гайченя (представляє «Івано-Франківськлісозахист»).

В акті констатовано: пошкоджено вітроломом і вітровалом 32 проценти, а стовбуровими гнилями і трутовиком — 22 відсотки бука. Загалом — більше половини дерев. І тому ділянки лісу, що обстежувалися, є «розрідженими, пошкодженими та вимагають негайного проведення санітарно-оздоровчих заходів». «Для попередження втрати деревиною технічних якостей» «доцільно провести суцільні санітарні рубки».

Автори в жодному разі нікого з посадовців, котрі підписали згаданий акт, не звинувачують, але хотіли б усе-таки висловити свою пропозицію з тією метою, щоб новим керівництвом Держкомлісу України були внесені додаткові пункти до таких актів і розширено коло підписантів у областях Карпатського регіону за рахунок іще трьох представників громадських природоохоронних організацій міст і районів. І чимало питань було б знято автоматично, бо багато «потрібних» декому рішень просто не пройшли б...

Чому саме таке нововведення «природозахисних трійок» необхідне в першу чергу в Карпатах? Бо ці гори дуже чутливі до будь-яких порушень екосистем. Про це, на жаль, нам нагадують уже чи не щорічні катастрофічні повені, це відображено і в державній програмі «Ліс України» і Законі України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах у ялицево-букових лісах Карпатського регіону».

І до якого рівня лісо-дослідного господарства не доросло би Хустське, але дозволяти трелювання таким гусеничним тракторам, з яких у чисту воду гірського потічка через кожні півметра-метр скапує мастило, — не можна. Як і скидати молодим лісорубам де попало всілякий відпрацьований непотріб. Природу маємо берегти. Усі! І скрізь. Це здоров’я наше і наших дітей.

Ще раз автори привертають увагу посадовців Держкомлісу і природоохоронної сфери до конкретики, відображеної на цих знімках, із щирим сподіванням, що подібна картина, зафіксована в Городилові біля Хуста над норовистою Тисою, — більше мати місця не буде!..