Багатоманітність — одна з фундаментальних рис всього сущого на Землі. Вона охоплює як розмаїття біотичних видів, природних ландшафтів, так і різноманіття духовних та культурних цінностей, народних традицій. Проте, характерним для людей є філософія антропоцентризму, який ставить людину над усіма живими істотами. У той же час, згідно з принципом біоцентричної рівності, всі живі істоти мають однакові права на життя. І якщо якийсь біотичний вид зникає, то вже ніякий економічний прогрес не зможе повернути втрачене. Тому людина має навчитися господарювати так, щоб "червонокнижні" види рослин і тварин та "зеленокнижні" угруповання не зникали безслідно, бо з цим пов"язане власне існування на планеті людини як виду.

На сьогоднішній день основним чинником, що спричиняє зменшення чисельності популяцій багатьох видів організмів, є господарська діяльність людини, яка, зокрема, зумовлює фрагментування біогеоценотичного покриву. Особини певних видів повинні мати контакт одна з одною для забезпечення збереження та розвитку виду. Нині між природними зонами існують перешкоди у вигляді різних інженерних споруд, автомобільних магістралей, залізничних шляхів, тощо. Усе це унеможливлює міграцію тварин та спричиняє розділення більших популяцій на менші. Просторове розмежування груп зменшує їхні шанси на виживання у антропогенно-зміненому довкіллі, а відсутність можливості обміну генами під час розмноження може призвести дуже швидко до вимирання популяцій і певних видів, деградації біогеоценозів. Виходом з даної ситуації є створення екокоридорів, у тому числі транскордонних, для забезпечення панміксії. Екокоридори — це просторові, витягнутої конфігурації, структури, що зв'язують між собою природні ядра і включають існуюче біорізноманіття та їх біотопи. Головною їх функцією є забезпечення і підтримка процесів розмноження та обміну генофондом, міграції та поширення видів на суміжні території, переживання тваринами несприятливих умов та інше. Базовими критеріями відбору сполучних територій (екокоридорів) є природність меж, достатність широти й протяжності для забезпечення міграції видів, їх розмноження, переховування. Тому Карпати — це дійсно вдале місце для створення таких структур. Багато рідкісних і зникаючих видів тварин може існувати тільки завдяки збереженню таких міграційних "екокоридорів". Це стосується, насамперед, зубра, бурого ведмедя, рисі і дикого кота. Саме тому був створений проект, мета якого — розвиток екомережі Карпат. Проект включає елементи створення транскордонних екокоридорів, які з'єднують, відповідно, НПП "Сколівські Бескиди" та "Вижницький" НПП з природоохоронними об'єктами Польщі та Румунії на кордоні з Україною.

Всі умови для проживання великих тварин у нас, в Українських Карпатах, є. Щоб змінити ситуацію на краще, щоб забезпечити охорону і збереження біорізноманіття й надалі, слід шукати можливості. Почнемо ж це робити?!