Прогулянку пралісом варто здійснити у будь-яку пору року. Чи то на землі у трв’яному покриві, чи то в кронах дерев – усюди вирує життя і вражають найрізноманітніші кольори, голоси і аромати. Ранньою весною ліс сповнений різноманіттю пташиних голосів і запахом набухаючих бруньок. У березні і квітні цвіте верба (Salix), ліщина (Corylus avellana) і вільха (Alnus). Де-не-де ще лежить сніг і на його тлі виділяються пахучі рожеві квіти вовчого лика (Daphne mezereum). На проталинах починають цвісти підсніжники (Galanthus nivalis), медунка темна (Polmunaria obscura) і зубниця залозиста (Dentaria glandulosa).

У середині травня на висотах 800-900 метрів бук випускає перші ще ніжні й м’які листочки, а смерека і ялиця – молоду хвою. На висоті 1300 метрів свіжа зелень молодого листя і хвої з’являється в кінці травня – на початку червня. Хто в цей час прийде до лісу, може легко переконатися, що у дерев чітко розрізняються ранні і пізні форми.

Взимку в гірських лісах випадає багато снігу. Він пом’якшує контури і приглушує всі звуки. Здається, що життя в лісі завмерло. Але тут і там видніються сліди білок, куниць та оленів і чутно стукіт дятла чи ніжний щебет синиць. В жорстокий холод і завірюху в ялинових пралісах лунає шлюбний спів шишкаря (Loxia curvirosta), з допомогою чого червонопері самці приваблюють ніжнозеленкуватих самиць. Ці птахи будують свої гнізда в кінці січня – на початку лютого. Пташенята вилуплюються на початку березня, коли зима ще не здала своїх повноважень. Шишкарі живляться виключно насінням смереки, яким також годують своїх пташенят. В цю ранньовесняну пору шишки смереки відкриваються і насіння падає на землю.