Похідні ялинники в сучасному рослинному покриві Українських Карпат займають близько половини площі смерекових лісів. Їх спільною рисою, як в межах субформацій ялицево-буково-ялинових і буково-ялицево-смерекових лісів, так і в поясі букових та дубових лісів, є спрощена структура (чітко виражена, одноярусна), висока продуктивність в молодому віці (Іа-І6 бонітету), низька стійкість до вітровалу, хвороб і шкідників, а також більш низький вік природної стиглості, ніж природних ялинових лісів, в них залишається майже незмінним флористичний склад трав'яного покриву корінних рослинних угруповань, але домінує майже у всіх фітоценозах кислиця.

Найменш продуктивні і недовговічні похідні ялинники на місці прикарпатських ялицево-букових та ялицево-дубових лісів. Тут вони розбудовуються вже в 35-40-річному віці. Вважалося, що ялинові деревостани продуктивніше букових. Порівняльні дослідження їх продуктивності показали, що ця думка була помилковою. Похідні ялинники, створені на місці бучин, до 30-40 років відрізняються високими темпами накопичення рослинної маси; в цей період продуктивність їх переважно вища букових фітоценозів. Однак після 40-50 років у них спостерігається прискорене всихання ялини, зниження повноти і ослаблення поточного приросту. Вже в 30 років річний приріст фітомаси в корінних букових ценозах може бути вище, ніж у похідних ялинових, а до 70-75 рокам його перевищення сягає 22%. Тому в перестигаючому і стиглому віці запас фітомаси ялинників нижче, ніж бучин. Масове повсюдне вирощування ялини в Українських Карпатах завершилося величезними збитками, зумовленими втратами приростів і якості деревини, катастрофічними вітровалами і повенями.

Актуальними питаннями карпатського лісівництва залишаються реконструкція монокультур смереки, відновлення змішаних лісів, підвищення стійкості та продуктивності лісових масивів, поліпшення їх корисних і захисних функцій. Домінування ялини повинно бути повернуто в межі округу карпатських ялинових лісів, тобто в регіони її масового природного поширення.