Вілли, збудовані в другий
період формування курортної забудови Трускавця (1840-1894), здебільшого,
одно- і двоповерхові, невеликі за розмірами. За стильовими ознаками,
згідно зі згадками у старих путівниках по Галичині, вони належали до так
званого "швейцарського" і "норвезького" стилів, базованих на
традиційних зразках швейцарського і норвезького народного будівництва.
Традиційні
швейцарські житлові будинки в кінці XIX ст. почали використовуватися як
відпочинкові об'єкти тому, що підходили для курортних потреб. Згодом
вони стали прототипами заміських "шале" - вілл "швейцарського" стилю.
Спільними рисами "швейцарського" і "закопанського" стилів було те, що
вони сформувалися в подібних природно-кліматичних умовах, будинки
будувалися з розповсюджених у місцевостях Центральної Європи матеріалів -
дерева та каменю. З каменю або цегли будувався фундамент, цокольний
поверх, камін, комин та інколи сходи. Решта частин будинку будувалися з
дерева. За конструктивною схемою вони поділялися на фахверкові,
стійково-балкові і зрубні. Загальні та спільні стильові і
архітектурно-композиційні ознаки сформувалися через подібність
будівельних матеріалів та конструктивних схем, які розвинулися на їх
основі.
Архітектурний прототип історизму у формі "швейцарського" стилю
Будівлі Трускавця в період історизму у формах "швейцарського" стилю
Характерною рисою
архітектурно-композиційного вирішення фасадів швейцарських віялових
будинків є підкреслення горизонтальних елементів, які переважають у
зрубних конструкціях над вертикальними. Основними стильовими базовими
елементами архітектурної композиції їх фасадів були: виступаючі
дерев'яні різьблені галереї з вирізаними дугою арками; причілкові дахи,
які своїм значним виносом захищали будинки від вітру і дощу; високі
кам'яні цоколі та декоративно оздоблені різьбою лиштви вікон.
Характерною
рисою архітектурно-композиційного вирішення фасадів норвезьких віллових
будинків є підкреслення вертикальних елементів, які переважають у
фахверкових конструкціях над горизонтальними. Норвезькі традиційні
будинки - "льофти ", або "ставбури", та норвезькі дерев'яні церкви
початку XI ст., побудовані в своєрідній середньовічній конструктивній
системі "ставкірки", стали прототипами норвезьких вілл. На думку Ю.
Росса, в курортній забудові Галичини зустрічаються вілли "норвезького"
стилю.
Архітектурний прототип історизму у формі "швейцарського" стилю
Будівля Трускавця в період історизму у формі "швейцарського" стилю
На думку Т. Жебравського, до
характерних прикладів "швейцарського" стилю курортної забудови належали
"житлові будинки на високому підмурівку (цоколі), переважно з дерева,
дахи яких мали великі виноси; закінчення крокв та інші виступаючі
частини були різьбленими; поверхи будівлі довкола або, принаймі, на
головному фасаді мали ґанки на виступаючих кінцях балок без опори. Дах
був накритий дахівкою або ґонтом; двері і вікна зовні оформлені
різьбленими лиштвами; на перший поверх вели зовнішні сходи з різьбленою з
дощок балюстрадою. Будівлі в "швейцарському" стилі відрізняла
передовсім характерна, прикрашаюча ґанки декорація з дерев'яних
різьблених елементів". Потрібно відзначити, що Т. Жебравський під
"дахами з великим виносом" розуміє причілкові дахи з великими виносами
на дерев'яних різьблених кронштейнах.
Великі за розмірами вілли
"швейцарського" стилю будувалися у формі поздовжнього блоку,
акцентованого ризалітом посередині, завершеним чотиригранною вежею або
такою ж вежею при одному з наріжників. Менші за розмірами вілли,
зазвичай, мали виступаючі різьблені галереї, переважно, на всю ширину
фасаду, на рівні всіх або одного поверхів.
Найбільш відома вілла
цього періоду - "Готель" була побудована в 1843 р. в історизмі у формах
"швейцарського" стилю фахверкової конструкції для графа Жултовського.
Пізніше цей будинок, вже перебудований, відомий під назвою "Постій",
тобто заїжджий двір (тепер спальний корпус санаторію "Берізка", вул. С.
Бандери, 5). Згідно з дослідженнями автора, це найдавніша з вілл
Трускавця, що збереглася до нашого часу. Перший поверх вілли - мурований
з цегли і каменю, другий - фахверковий, з відкритим дерев'яним каркасом
стін. Фахверкова конструкція, на думку П. Лєфельда, прийшла в житлову
віллову архітектуру європейських країн із середньовічних замків. У
Німеччині, а згодом і в Швейцарії, фахверк набув поширення у XVII ст.,
коли у Саксонії та Надренії розвивали фахверкову конструкцію в
архітектурі на противагу італійському ренесансу.
Поряд з
"Постоєм" знаходиться ще одна збережена дерев'яна вілла графа
Жултовського - "Зося" (вул. С. Бандери, 7), побудована близько 1843 р. в
історизмі у формах "швейцарського" стилю зрубної конструкції. Ця
конструкція була характерна для сакральної та житлової архітектури країн
Центральної Європи. В житловому вілловому будівництві Швейцарії, на
думку П. Лєфельда, розквіт зрубної конструкції припадає на XVII ст.
Архітектурний прототип історизму у формі неоґотики
Будівлі Трускавця в період історизму у формах неоґотики та "швейцарського" стилю