Щороку наприкінці осені на Івано-Франківщині оголошується місячник охорони форелі, яка у цей час йде на нерест у верхів'я карпатських річок. І саме тепер ця «королівська» риба, втрачаючи обережність, стає легкою здобиччю браконьєрів. Пстругів, як називають форель гуцули, б'ють вночі з ліхтарями та остами, глушать електрострумом і труять хімікатами. Чи надовго ще за такого хижацтва вистачить форелі в Карпатах? Екологи вважають, що справжніх пстругів вже майже не залишилося...

І модні франківські ресторації, і маленькі ресторанчики при туристичних зелених садибах віднедавна неодмінно пропонують своїм клієнтам покуштувати страви зі справжньої карпатської форелі. Рекламні оголошення навіть тепер, в час нересту пстругів, зваблюють можливістю спробувати "річкову форель з Верховинського району".

Але, на щастя, далеко не все написане в меню - правда. Браконьєрського улову до столу потрапляє не так вже й багато. Справа в тому, що справжньої струмкової форелі, давньої мешканки карпатських річок, яка саме тепер нереститься, уже майже не залишилося. Як вважають екологи, часто під виглядом струмкової форелі в ресторанах подають некалібровану, маленьку райдужну форель.

"Буває, звичайно, що "електровудочники" продають пстругів у якісь заклади харчування, - розповідав репортерові "ГК" еколог і громадський діяч Руслан Коцаба, який свого часу очолював обласну держрибінспекцію. - Але насправді струмкової форелі залишилося не так вже й багато. Тому здебільшого ресторани закуповують райдужну форель, яка вирощується в розплідниках, у приватних господарствах. Райдужну форель легко відрізнити: якщо відколупнути шкірку, то під нею не буде червоних цяток, а будуть тільки чорні".

Різниця між струмковою та райдужною форелями, як пояснюють рибалки, приблизно така, як між свійською та дикою качкою. Струмкова форель не виростає великою, вона більш строката: має крупні червоні та чорні цятки по боках. У райдужної - цятки дрібніші, лише чорні, а на боці - рожева смуга. За смаковими якостями гурмани надають перевагу рожевому м'ясу "диких" пстругів.

Райдужна форель була завезена в Європу з Америки та акліматизована для тутешніх умов. Вона хоч і не така гарна, як струмкова, але більш витривала до високої температури води (може виживати навіть при +25 °С) та її забруднення, менше схильна до захворювань, швидше виростає і навіть може харчуватися рослинними кормами. Її розведенням віддавна займаються форельні господарства.

До речі, одним із піонерів розведення райдужної форелі на Прикарпатті був митрополит Андрей Шептицький. У монастирських лісових угіддях біля Осмолоди з цією метою було збудовано розплідник і ставки. Кажуть, зберігся власноруч зроблений митрополитом Андреєм припис із вказанням кількості пстругів, яку можна спожити церковникам під час посту. Оскільки форель вважається тлустою рибою, тутешні ченці постили і при цьому добре виглядали. У радянський час форельні заводи спробували відновити, створюючи їх при лісгоспах.

"Тоді, як і тепер, лісозаготівля завдавала чималої шкоди гірським річкам і форелі зокрема, - розповідав Руслан Коцаба. - Деревину трилювали переважно потоками, бо до лісосіки не встигали прокладати дорогу. Тому при об'єднанні "Прикарпатліс" було створено, здається, сім форельних господарств. У розплідниках мали вирощувати форель і зарибнювати нею річки. Але на практиці форель вирощували лише для того, щоб подавати на стіл комуністичним бонзам. Зарибнення не відбувалося ні тоді, ні тепер".

Більшість розплідників форелі на Івано-Франківщині були приватизовані ще, як кажуть, в часи "першого Вишиванюка". Тепер - це просто бізнес, без жодних екологічних функцій. У рибгоспах відгодовують райдужну форель на продаж, деякі ґазди влаштовують атракційну риболовлю для туристів. Але про розведення струмкової форелі, яка значно вибагливіша до умов утримання, а тим більше про зарибнення нею річок уже не йдеться.

"За час моєї роботи в облдержрибінспекції ми тільки двічі зуміли провести зарибнення, - розповідав Руслан Коцаба. - В одному випадку просто вода у розпліднику перегрілася, риба почала задихатися, і ми дали вказівку випускати в ріку: що виживе, то виживе".

Як кажуть рибалки, відпущена з розплідника райдужна форель у карпатських річках хоч і приживається, але ненадовго, бо "дурна, як терка". Мовляв, упіймати її так само просто, як консерву, яка плаває в воді. От її місцева родичка, струмкова форель, набагато хитріша, недарма ж її називають "королівською" рибою. Упіймати пструга - ціле мистецтво, якому спеціально навчаються європейські аристократи.