Поруч, ближче до Ужгорода - розташоване урочище Невицьке - улюблене місце відпочинку ужгородців. Місця тут дійсно незвичайно гарні. Долина ріки Уж в цьому місці звужується й переходить у тіснину, схили якої покриті густим лісом. Швидководному Ужу тут перегороджує шлях невисока гребля. За рікою, на лівому берегу, розкинувся просторий луг. Поруч розташований, в минулому вулкан, вершину якого вінчають руїни стародавнього замка.

Поруч із замком розташовані корпуса бази відпочинку "Верховина". До замка від турбази веде вузька стежка по схилі Замкової гори, висота якої над місцевістю становить 125 метрів. Сходження триває 15-20 хвилин. Зручніше підніматися до замка по дорозі, що веде до бази "Верховина", але цей шлях набагато довший.

Краса природи в Невицькому переплітається із романтикою минулого. Сиві мури древнього замку вінчають крутий скелястий пагорб над долиною. Трьома зяючими бійницями дивиться він на гори, що оточують його, на зелену долину Ужа. Над замком піднімається висока чотиригранна вежа. Всі вони складені з вулканічної породи - андезиту.

В документах даний замок згадується у 1317 році, хоча очевидно виник раніше. Народні перекази і легенди приписують спорудження замка слов’янській княгині ще до приходу угорських племен в Придунайську низовину. Замок, за легендою повинен був захищати перш за все наречених, від чого й пішла назва замка. Наречена місцевою говіркою - невістка. Потім слово "невістський" перетворилося на слово "невицький". Інша легенда приписує спорудження замка княжній на ім’я Погана Діва.

Початок 14 століття в Угорщині, Словаччині і Закарпатті ознаменувався феодальними міжусобицями і боротьбою за королівську владу. Після тривалої смути на угорському престолі утвердився Карл-Роберт із неаполітанської династії Анжу. Закарпатці не визнали нового короля, вбачаючи у ньому ставленика папи римського, і взялись до зброї. Повстання, яким керував ужанський жупан Петро Петенко (Петуння), з перемінним успіхом продовжувалось більше п’яти років. Постанці, захопивши Невицький замок, перетворили його в свій оплот. Вони звернулися за допомогою до галицького князя. Галицька Русь, що на той час була розорена татарами і страждала від боярських незгод, не могла надати дійової допомоги. Тому повстання незважаючи на велику хоробрість повстанців, було придушено. Невицький замок впав у 1322 році.

Після придушеного повстання, яке згадувалося раніше, замок був подарований графам Другетам, рід яких володів три з половиною століття Ужгородом і всією Ужанською долиною. Деякі із володарів цього замку були розбійниками і навіть фальшивомонеччиками. За деякими даними в середині 17 століття замок був зруйнований трансільванським князем Дьєрдєм 2 Ракоці.

Минали роки і сторіччя. В гордій самотності стояв овіяний легендами замок А навколо нього йшло своїм руслом життя. Закріпачені мешканці селища, що було розташовано поблизу замка платили двічі на рік данини. Данина зростала з кожним роком, що призводило до антифеодального руху селян. 1772 рік - паншина становила, вже 104 дня. Врятувала тільки революція 1848 - 1849 року.

1899 рік - біля підніжжя замку відбулась перша в Закарпатті маївка - група робітників ужгородцьких друкарень не вийшли на роботу в той день і влаштували з приводу свята мітинг.

У березні 1939 року Закарпаття окупували хортістська Угорщина. Почалися репресії і терор.

27 жовтня 1944 року біля замку розташувався штаб 18-ї армії 4-го Українського фронту.

Дійшовши до наших часів - замок змінився невпізнанно. Насамперед він був реставрований, працює турбаза "Верховина" по сусідству, були збудовані мости і асфальтована доріжка, що веде майже під самий замок. Тут під стінами старовинного замка, зустрічається далеке минуле із сучасним.

Ще досі хочеться сісти на височенний мур і подивитися на далекий Ужгород і тутешні гори. Шкода, але із-за великої кількості людей, які приходять сюди кожного дня і їх варварського відношення до пам’яток культури відбилося і на вигляді. Реставрація вже зовсім не видна. Руйнування замку ще досі продовжується, але ж війн вже немає...