На високій полонині зародили рижки,
Закохав я собі силу та й пішов в опришки.
Не рік, не два ходжу лісом, та не маю щастя,
Хоч у мене тілько грошей, як у лісі листя.
Ой вийду я в полонинку на високі гори,
Де Черемош воркітливий каміннячко оре.
По долині жовнярики на села злягають,
Трясуть хати попід лісом — Довбуша шукають.
Пушкар веде, помагає — нагороди хоче,
А я його нагороджу кулев межи очі.
Маю бартку, порошниці, новенькі пістолі,
Лиш не маю свої хати, щасливої долі.