За цими характеристиками якісно відрізняються створені плантаційним методом культурфітоценози. В одновікових та ценотично простих деревостанах слабо виражений природний відбір, понижена адаптивна здатність деревних порід до природного середовища. Для культурфітоценозів характерний лінійний розвиток. Вони не здатні до відновлення природним шляхом і саморегулювання, тому потребують рубок догляду та спеціальних лісокультурних заходів. Отже, в лісогосподарській інфраструктурі потрібно віддавати перевагу системі лісівництва, наближеного до природних лісів. Найкращими природними моделями для неї є пралісові фітоценози.

Логістичне значення. Протягом тривалого процесу філоценогенезу в натуральних лісових екосистемах нагромадилася багата наукова інформація про їх розвиток - сильвагенез, ценотичну структуру, географічне поширення, функціональну здатність до саморегулювання, біологічного самозахисту, самовідновлення. Тому вони є цінними об'єктами для фітоценології, екології, педології, біогеографії, зоології та інших природничих наук, які вивчають складні взаємозв'язки рослинного й тваринного світу з природним середовищем. Для ботанічної географії та історії особливо цікаві реліктові й ендемічні пралісові фітоценози, які дають змогу з'ясувати розвиток рослинного покриву в післяльодовиковий період.

Глобальне потепління в біосфері та зміна клімату впливають на динамічні тенденції рослинного покриву. Про це свідчать результати досліджень підняття верхньої межі лісу на Кавказі та Уралі й інших гірських регіонах. Довговічні пралісові екосистеми є природними моделями для моніторингу впливу кліматичних змін на рослинні формації. У гірських регіонах на короткій відстані проявляються ті географічні закономірності поширення лісових формацій, які в рівнинних ландшафтах спостерігаються на значно ширшій території. Тому вони є придатними екологічними моделями для з'ясування змін рослинного покриву внаслідок глобального потепління. Для таких досліджень в Карпатах особливо цікаві букові та яворово-букові праліси на верхній межі лісу на полонинах Кременець (1221 м н.р.м.), Розсипанець (1107 м н.р.м.), Кінчик Буковський (1250 м н.р.м.) в Ужанському НПП, смерекові праліси на Попі Івані Мармароському (1937 м н.р.м.) та в Чорногірському масиві (2061 м н.р.м) Карпатського біосферного резервату.

Значення для збереження біологічного різноманітття. Унаслідок монокультурного напрямку в лісовому господарстві, у лісових формаціях спостерігається збіднення не лише видового складу дендрофлори та трав'яно-мохового покриву, але й мікобіоти, ґрунтової мезофауни та ґрунтових мікроорганізмів, що стало причиною погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунтів та їх родючості. Тому вагомою є екологічна роль пралісів щодо збереженя біологічного різноманіття. У природних бучинах існують сприятливі умови для поширення раритетних видів лишайників роду Lobaria, для росту рідкісних видів родин Liliaceae, Orchidaceae, Amaryllidaceae, Rosaceae та ін. У широколистяних лісах зберігається генофонд диких родичів культурних рослин - черешні (Cerasus avium (L.) Moench), береки (Sorbus torminalis Grantz.), порічок (Ribes L.), аґрусу (Grossularia Mill.) та інших, який має значення для покращення генофонду їхніх культурних сортів. У природних смеречинах зберігаються популяції таких раритетних бореальних видів як баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh.), багаторядник списовидний (Polystichum lonchitis (L.) Roth), одноквітка звичайна (Moneses uniflora (L.) A. Gray) та ін. У віддалених природних лісах існують сприятливі екологічні умови для збереження популяцій рідкісних видів хребетних і безхребетних тварин.

Значення для збереження фітоценотичного різноманіття. Пралісові екосистеми, які сформувалися в різних кліматичних і едафічних умовах, вирізняються значною фітоценотичною різноманітністю, що забезпечує їх екологічну стабільність. У зв'язку з монокультурним напрямом у лісовому господарстві відбулося фітоценотичне спрощення штучно створених деревостанів, що стало причиною їх екологічної дестабілізації. Натуральні ліси, як зразки корінних екосистем, дають змогу відтворити первинну фітоценотичну структуру трансформованих деревостанів, а отже, зберегти їх фітоценотичне різноманіття.

Біодисперсне значення. Пралісові екосистеми в національних природних парках та заповідниках слугують природними осередками, з яких відбувається збагачення біологічними видами, генетичними ресурсами прилеглих господарських лісових і лучних угідь, завдяки чому підтримується їх біологічне різноманіття, а отже й ценотична стабільність. Важливу роль у розповсюдженні діаспор виконує лісова фауна. Чим окультуреніше навколишнє середовище, тим вагоміше біодисперсне значення природних лісів.

Генетичне значення. Завдяки багатовіковому природному відбору деревних порід у натуральних екосистемах виникли у відповідних екологічних умовах різні генотипи, фенотипи, екотипи, пристосовані до місцевих умов. Тому вони є природним сховищем генетичних ресурсів , які треба досліджувати, зберігати та використовувати для покращення генофонду лісів і в інших регіонах.

Екоосвітнє значення. Натуральні лісові екосистеми - це своєрідна "природна лабораторія", в якій можна стежити за складними взаємозв'язками між автотрофним, гетеротрофним блоками і середовищем та за силвагенезом. Багату екологічну інформацію, яка стосується функціонування природних екосистем треба використовувати при вирощуванні екологічно стабільних культурфітоценозів.

Ландшафтно-естетичне значення. У пралісах збереглася гармонія та краса споконвічної природи. Вона має значення для духовної насолоди людини та різних галузей мистецтва.