Покутські села, що розташувалися досить щільно в долинах річок і потоків, мальовничі не тільки чепурними хатами, вкритими сірими солом'яними дахами, а й зеленню садів і городів, що їх оточують.

С. Великий Ключів Коломийського району. Звідси ми розпочали подорож. Дуже цікаве село, з багатою історією, яка сягає часів Галицько-Волинського князівства. Розташоване на р. Лючка, південніше Коломиї. Давніше тут будували лише з дерева. Хата складалася переважно з сіней і власне хати, згодом з сіней і великої й малої хат. З тильного боку чи причілку була комора або хлів для худоби. Цікаво, що за оповідями старожилів, стаєнь не було, лише взимку корови і вівці стояли під якоюсь покрівлею на чистому повітрі та йшли пити воду до потоку, де ґазда прорубував їм ополонку. Сільські двори завжди «городили» плотами, заможніші — клали паркани з добротних дубових дощок. У селі багато садів. Хати тут стоять значно далі одна від одної, ніж в інших селах Покуття. Майже кожна садиба обсаджена живоплотом, який іноді досягає висоти до 2 м.

У XIX ст. бідніші селяні споруджували хати з лози і глини. Це були так звані «городжені» будівлі, знані на території Подністров'я ще з часів трипілля (ІV_III тис. до Христа). У с. Тростянець Снятинського району хати також дерев'яні, але стіни обмащені глиною. Дахи солом'яні. У плані тут переважають будівлі: хатчина — сіни — хата. У сінях на сволоку — великий плетений з лози і обмащений глиною комин. Зі Тростянця через Джурин ми їхали в село Попельники.

У Попельниках, що розкинулись на лівому березі Черемошу, оглянули господарські будівлі в Танасії Шулепи. Колешня (шопа) тут має стіни, виплетені з лози, якої в долині Черемошу завжди було багато. Подібне плетіння стін бачимо в кошниці, яка використовувалась для зберігання кукурудзи.

У с. Трійця експедиція не зупинялась, бо звідси до музею вже перевезено хату 1895 р. (власник А. Триник). Це типова будівля, що має два житлових приміщення, розділених сіньми. З правого боку до хати добудований прибік, де тримали різний інвентар. Інтер'єр кімнат заповнений давніми побутовими речами і меблями, які дбайливо зберіг власник хати. У південній частині Коломийського та Снятинського районів дуже багато давніших будівель, які вкриті червоною черепицею, що надає селам своєрідного колориту. Таке покриття поширилось тут після Першої світової війни. Насамперед червоною черепицею перекрили домівки своїх родичів емігранти з Америки. Згодом це перейняли всі заможніші селяни.

У Городенківському районі в більшості будинків стіни мають каркасні конструкції, із заповненням глино-солом'яними вальками. Зрідка зводили так звані «биті» будівлі — без каркасу, а тільки з глини, змішаної з м'ятою соломою, яку накладали шарами, весь час просушуючи. Стелі в хатах, як і стіни, обмащені глиною і побілені, крім сволока, який завжди митий. Дуже цікаві і багаті тут були інтер'єри. В них найважливішу роль відігравали барвисті тканини, кераміка.