Наш Опрос:
Еще опрос?
Офіційне лого Олімпіади 2022:
Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Главная » 2014 » Март » 13 » На другий день після Різдва - старовинні традиції святкування на Буковині
20:29 На другий день після Різдва - старовинні традиції святкування на Буковині |
На другий день після Різдва - старовинні традиції святкування на Буковині
Художник Є. Максимович
Про старовинні
традиції святкування на Буковині Різдва Христового і Нового року
розповідає доктор історичних наук, професор кафедри етнології, античної і
середньовічної історії ЧНУ ім.Ю.Федьковича Михайло Чучко:
– Відомі якісь суто місцеві традиції того, як саме має проходити вечір перед Різдвом Христовим, або як ще кажуть Святий вечір?
–
На Святий вечір 24 грудня (6 січня за ст.ст.) перед Різдвом всі добрі
господині варили пшеницю, яку солодили цукром або медом, галушки з
кукурудзяної крупи, вареники з картоплею, біб, квасолю, сушені фрукти,
такі як, наприклад, сливи і яблука, рибу, пироги з квашеною капустою в
олії. Загалом на столі мало бути 9 страв. Всі ці страви розставлялися на
скатертині, під яку клалося трохи сіна. На столі також мало бути 5
хлібин, брилка солі та трішки ладану. Ввечері всі домашні сідали за цей
святковий стіл. Господар першим брав ложкою варену пшеницю-кутю та кидав
її до стелі. Якщо всі зернини прилипали до стелі, то вважалося, що
наступний рік буде сприятливим для бджіл та посівів. Після цього
господар сам куштував пшеницю, а всі домашні приєднувалися до нього. У
такій самій послідовності члени родини по черзі куштували усі перелічені
страви. Під час вечері одному з дітлахів, бо дітей тоді було зазвичай
декілька, доручали квоктати під столом, аби курчата водилися.
– А крім, власне, самої вечері ще якісь особливості Святвечора були?
–
Після завершення вечері дівчина, якщо така в родині була, збирала зі
столу всі ложки, виходила на вулицю та шуміла ними, наслухаючи, з якого
боку гавкатимуть собаки. Згідно з повір'ям, саме з того боку до неї
прийдуть свати. На Святий вечір перед Різдвом парубки і навіть епітропи
(управлінці церковним майном) колядували по селу. Парубки ходили також з
так званою "козою". Один з них переодягався у діда, а інший виготовляв
собі голову кози. "Дід" водив "козу" від хати до хати, співаючи
релігійні пісні. Приспів більшості з них обов'язково мав містити
словосполучення: "О дай Боже!"
– Аж ось, нарешті, наставало світле свято Різдва...
–
Якщо на Святвечір у церкві служили літургію Василія Великого, то вже на
Різдво – літургію Іоана Златоуста. У цей день на стіл за жодних умов не
клали шапки, щоб киртиці не рили подвір'я. А ще цього дня колядували у
церкві і у домах. Від Різдва і до дня Поклону оковам св. ап. Петра (16
січня) – день, що вважається серединою зими, – не прийнято було прясти.
На другий день після Різдва перед воротами спалювали сміття, що виносили
з хати. Домашні стрибали через цей вогонь, примовляючи, що спалюють
бороду старого жебрака, бо він її ніколи не голить.
– Новий рік також припадав на цю пору?
–
1 (14) січня святкувалося велике свято св. Василя Великого і Новий рік.
У церкві, як і на Святвечір, служили літургію Василія Великого. Цього
дня хлопчаки ходили по хатах сіяти. Вони розкидали різне насіння хлібів,
примовляючи при цьому: "Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця.
Сорочка по землю, льон по коліна, аби вас голова не боліла. На Новий
рік, на Василя, як дочекали, аби так впровадили і наступного року
дочекати. Бувайте здорові". Розсипані зерна не викидали, а збирали та
віддавали курям, аби ті краще неслися. Увечері перед Василем по лавках
розкладали поліна "сторцем" (сторчма), і чиє поліно до ранку упаде, той,
вважалося, повинен незабаром померти. У ніч на Новий рік зазвичай ніхто
не спав. Бо тоді, опівночі, відкривається небо та худоба розмовляє
своєю мовою. Буковинці також вірили, що тієї ночі палають вогнем всі
грошові скарби, заховані у землю. А якщо у перший день січня на деревах
був іній, то це означало, що буде врожай. До речі, воду, якою в день
Нового року мили миски, зберігали у пляшках. Нею кропили бджіл, якщо
бачили, що рій хоче утікати.
– Але Новим роком святкування зимових свят для буковинців не закінчувалося?
–
5 (18) січня святкували Святий вечір перед Хрещенням Господнім. 6 (19)
січня – Йордан (Богоявлення Господнє). І нарешті 7 (20) січня – свято
Івана Хрестителя (Іоанна Предтечі). У церкві у ці дні служать літургію
Василія Великого та Іоана Златоуста. На Йордана селяни від малого до
великого збиралися біля води, де власне Йордан і проводився. Тобто там,
де освячувалася вода. Чоловіки (господарі) в цей час повинні були
тримати у руках воскові свічки, прикрашені у нижній частині полотняними
крижмами з намистом, васильком та трьома дерев'яними ріжками. Їх
називали тріци. Після того, як священик завершував обряд освячення води,
кожен шукав собі місце, аби занурити прикрашену свічку в освячену воду.
У деяких місцевостях свічки намагалися скласти біля священика, аби він
сам це зробив. Потім кожний відносив свою свічку до церкви і залишав на
столі для пожертв або в куточку перед царськими іконами. Там вони лежали
до Стрітення Господнього, після чого їх знову забирали додому і
зберігали за образами. Тим часом господар, приносячи освячену воду
додому, окропляв нею усіх домашніх, худобу та всі кімнати будинку,
стайню, стодолу тощо. Воду, освячену в день Йордана, тримали у склянках
на клиночках (кілочках) в хаті цілий рік. Цій воді приписували цілющу
властивість від різних хвороб. Йорданською водою, наприклад, буковинці
кропили себе, коли відправляються в дорогу, в поле, на ярмарок, влітку
кропили бджіл, аби велися. Після освячення Йорданської води протягом
двох тижнів не можна було прати білизну, бо вона вважалася свяченою.
– Крім релігійної складової, певно, були й народні традиції святкування усіх цих свят?
–
Напередодні Водохреща, наприклад, дівчата виходили вночі на вулицю і
слухали, з якого боку залають собаки. Так само як і на Святвечір,
дівчина могла стукати ложками у тин, провокуючи собак на гавкіт. Дівчата
вірили, що саме в той бік вийдуть заміж. Цього ж вечора дівчата стелили
під себе мішок з-під муки, а під подушку клали щітку (від прядива) і
гребінь. Хто дівчатам в цю ніч снився, за того вони й мали вийти заміж.
Вважалося також, якщо в цей день дівчина або хлопець упадуть, то
незабаром стануть під вінець. Якщо ж падав жонатий, то вірили, що він
незабаром помре. В день Івана Хрестителя (Іоанна Предтечі) 7 (20) січня
всі фруктові дерева обв'язували тим сіном, що лежало на столі під
скатертиною від самого Різдва Хрестового, аби родили. Від Різдва
Христового і аж до Івана Хрестителя не можна було чесати прядива. На
цьому свята закінчувалися.
|
Категория: Карпаты |
Просмотров: 702 |
Добавил: FreeDOM
| Рейтинг: 0.0/0 |
|