На автотрасі Ужгород-Рахів між селами Луг та Хмелів стоїть декоративний дерев’яний вказівник на якому написано "Кузійський масив". З боку, де стоїть вказівник, від головної траси відходить дорога, що веде по столітній алеї із липами, ясенами та іншими деревами до двоповерхового будинку. У цьому будинку розташовано невеличкий природознавчий музей Великобичківського державного лісомисливського господарства. Поряд знаходиться порослі рослинністю руїни мисливського будинку Габсбургів.

Стару алею також було закладено за часів її панування. Неподалік можна побачити оригінальні скульптури із дерева, виконані місцевими майстрами. Різьба по дереву належить до найдавніших і найвідоміших ремесел гуцульського краю. Про неї знають далеко за межами Карпат. Через 100 метрів розташовано шлагбаум, а поряд інформаційні щити, що представляють Карпатський біосферний заповідник. Тут біля двоповерхового дерев’яного будинку контори Кузій-Свидовецького лісництва КБЗ починається маршрут.

Поряд із дорогою є місце для привалу. Ви маєте відпочити і набратися сил перед крутим підйомом. Стежка, петляючи, веде через букові ліси. Тепер стає зрозумілим, чого Кузій славиться своєю неповторно флорою. При підйомі особливу увагу звертаєш на орхідеї. Стежка веде далі до іншої штольні.

Маршрут проходить вздовж потоку Кузій, що протікає по мальовничій вузькій долині між горами Темпа і Полонинська і впадає у Тису. У долині ростуть вологі букові ліси із барвистим трав’яним покривом, що так багато цвіте на весні. Вздовж потоку можна побачити сліди оленів, козуль та диких кабанів, що приходять сюди на світанку попити води або переправитися на інший берег потоку. На початку дня якщо себе тихо поводити, можна їх побачити. Вдень, якщо звичайно пощастить можна зустріти лисицю або побачити білку. Через Кузійський масив протягнулась смуга мармуризованих кам’яних брил вапнякових порід юрських часів. Деякі із них виступають над поверхнею землі, утворюючи стрімкі скелі. В одному місці зі скель двохметрової висоти спадає потік. На скелях ростуть такі рідкісні види папороті, як аспленій зелений, аспленій волосовидний та багатоніжка звичайна. Тут можна помилуватися рослиною-ендеміком дзвоники карпатськими. Потік оточує тонка смуга вільхи сірої. На берегах потоку домінує кремена біла. Її величезне листя досягає місцями зросту людини. Багатий вибір їжі та відсутність значних небезпечних факторів приваблюють сюди рідкісні види птахів. Вже не один рік тут гніздяться пара Беркутів. У цій місцевості зустрічаються також інші види птахів, наприклад осоїд, який полює на комах у лісових хащах.

Дорога до "Соколиного Берда" проходить поряд із двома цікавими геологічними пам’ятками. Мова йде про штольні, що їх проклали геологи у доломітах. Вони мали надію знайти всередині гори золото та інші кольорові метали. Зліва від дороги видно вхід в одну із двох штолень, які є на території масиву. Штольня має довжину 55 метрів, у ній постійно мешкають кажани. Тут спостерігаються десять видів кажанів, п’ять із яких є рідкісними. У штольнях вони мають дуже наближені умови до умов природних печер. Але є відмінність, що можуть складати небезпеку окремим видам, наприклад вологість повітря, яка у штучних штольнях є набагато вищою. Вхід до штольні загороджено сіткою, щоб ніхто не турбував кажанів. Справа від дороги тече кришталево чиста ріка, де водиться форель. Вздовж потоку ростуть високі зарості трав’янистих рослин. Із цього місця відкривається вигляд на вершину "Соколиного Берда".