Вузька галявина розкривається і перетинаємо галявину із обладнаним місцем для відпочинку. Стежка веде нас далі через міст праворуч і через ліси північного схилу долини Кевелева вгору до субальпійських високогір’я. В нижній частині масиву видно насаджені смерекові ліси. Дорога виводить на зруб, віком понад 10 років, який вже встиг зарости молодняком. На цій ділянці живуть численні світло- і теплолюбні рослини і тварини. Різнобарвні квіти приваблюють багатьох комах. Серед них своєю яскравістю відрізняються метелики. З цього відкритого місця відкривається гарний краєвид на Свидовецький хребет. І от ми вступаємо до унікальних букових пралісових угруповань. Серед них невеликими ділянками зустрічаються високостовбурні ялиці, яворові та ясеневі праліси. Мішані деревостани мають тут найбільшу продуктивність. Вона виражається у розмірах: дерево досягають висоти до 46 метрів та діаметром до 2 метрів. Проте найбільшою цінністю масиву є лісова ділянка ільма гірського який, принаймні в Українських Карпатах, на такій значній площі зберігся лише тут. Тому що, як і у всьому світі, цей вид і у Карпатах опинився під загрозою так званої голландської хвороби, яка спричиняється грибком Caratocystis ulmi, що закупорює судини деревини ільма. Поширюється цей грибок через ільмового жука. У трав’яному покриві пралісів можна зустріти різноманітні орхідеї.

Стежка виводить нас із лісу і відкриває нам перед очима величну картину гірських ландшафтів. Величезні та різноманітні за формою кам’яні утвори чергуються із обширними субальпійськими та альпійськими луками, а також заростями ялівцю сибірського та вільхи зеленої. На кам’янистих схилах спорадично зростає рододендрон східнокарпатський, яскраво пурпурові квіти якого милують око. У Кевелеві знаходиться найбільша в Україні популяція тирлича жовтого. Влітку на полонинах випасається худоба місцевого населення. Відвідування високогірних стійл дозволяє побачити та відчути живий збережений дух прадавніх традицій полонинського господарювання в Карпатах, з його тісною та органічною єдністю природи та людини.

Через кілька годин стежка виводить на одну із найвищих і найцікавіших вершин Українських Карпат - гору Петрос. Її вершина всіяна чисельними скельними виходами і грядами, де квітують такі рослини, як: сон білий дзвоники карпатські, ломикамінь волотистий та різні види тирличів. А якщо бути терплячим, можна побачити типових представників фауни карпатського високогір’я, наприклад снігову норицю або альпійську тинівку. Ми досягаємо вершини Петроса і отримуємо в нагороду чудову панораму всіх найвищих гірських масивів Українських Карпат.