Наш Опрос:
Еще опрос?
Офіційне лого Олімпіади 2022:
Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Главная » 2014 » Март » 11 » Лум у шорах. Від війни жителів села на Перечинщині врятував… тиф
21:21 Лум у шорах. Від війни жителів села на Перечинщині врятував… тиф |
Лум у шорах. Від війни жителів села на Перечинщині врятував… тиф
Автор: Карла Смутка
Мальовнича закарпатська
глибинка з каскадом водоcпадів, цілющими мінеральними джерелами,
турбазами, садибами і чанами вабить туристів з усіх куточків світу.
Селище-курорт лежить біля підніжжя полонини Руна і має давню історію.
Місцеві мешканці запевняють: ніхто не розповість її цікавіше за діда
Василя.
Василь Гапак проживає в Лумшорах понад 80 років. Відразу ж
по-народному пояснює: лум – то молоде гілля, яке складали в ряди –
шори, аби воно підсихало, а потім використовували для
сільськогосподарських робіт. Звідси й назва така – Лумшори, себто лум у
шорах.
Село розпочиналося з семи хат, входило до складу кількох
держав. Найбільше дідусю сподобалося за часів Чехословацької Республіки –
тодішні порядки він називає миролюбними: "Жили як у Бога за дверима.
Було нам дуже добре".
Тривалий час у селі не народжувалося жодної
дитини, а молодь повиїжджала в 70–80-х роках. Пан Василь каже, сьогодні
на все село – один 13-річний школяр. Нині ситуація трохи поліпшується:
вже є трійко малюків.
За часів Чехословаччини в Лумшорах була
школа-восьмирічка. Нині місце пустує вже кілька десятків років – по
науку школяр ходить у сусіднє село. "У ті роки в сім'ях було по 4–5 і
навіть 8 дітей, – каже Василь Гапак. – Держава не допомагала, а немовлят
однаково народжувалося більше, бо політика була духовна, моральна. Коли
я йшов уперше до школи, було 53 учні".
Найбільше болить серце в
старенького через занедбані струмки і поля, землю, які селяни тяжко
обробляють, а туристи топчуть у пошуках ягідки чи квіточки. Василь Гапак
розповідає, що річка Туричка була значно більшою, ніж тепер, із чистими
водами. Рибу ловили крадькома, і якщо лісник упіймав на гарячому –
відразу ж доносив до суду. Сьогодні риби майже нема – годувати й
розмножувати її нікому, а все, що зосталося, туристи вбивають
електровудкою. "Риби було йой-йой як багато! – пригадує дідусь. – Колись
мали тут розплідник. Вирощували мальків – і одразу ж у потік їх. Навіть
із Чехії спеціально завозили рибу. Держава дуже контролювала ловлю. На
роки не засуджували, але штраф платити змушували". Пам'ятає він і свій
похід до суду:
– Ві'сьте Гапак?
– Ано, я єм.
– Ві'сьте рібу хітали?
– Пане суддя, я рібу хітал, але не хітнув.
– Штраф 20 крон!
Дідусь
каже, "двадцятка" була денним заробітком, тож не надто била по кишені. А
от із транспортом було важче – до Перечина його не було: ходили з
Лумшор до суду пішки.
Туристи відвідували село ще за часів
Чехословаччини – переважно то були науковці з Великобританії, Франції,
Німеччини. Активно рекреаційна галузь почала розвиватися за радянської
влади. "Але що то за туризм був?! – каже Василь Гапак. – Ото дали якусь
путьовку робітнику... А він лем на стінах писав та по деревах:
"валя-коля-міша"... А при чехах такі туристи були, які знання здобували,
– ввічливі, доброзичливі, розпитували селян про життя, потреби,
допомагали, знали закони і порядки...".
У війні участі лумшорці
не брали. До війська не взяли нікого – врятував... тиф. На початку 40-х
років селяни масово захворіли, тож у глибинці ввели карантин, охороняли з
усіх боків. "Від тифу ніхто не вмер – у корчмі зробили медпункт, щодня
мили, стригли, щоб не було вошей, які переносили хворобу. І нічого –
пережили. 1943-го від війни людей порятував тиф, а вже наступного року,
коли забирали до війська, всі поховалися в лісі. Потому ґаздували на
Закарпатті мадяри, а вже після війни – радянська влада. І почалося:
колгоспи, вирубування лісу... Страшноє було".
Учора дідусь продав
два літри молока туристам. Активна розбудова села як курортної бази не
заважає селянам: тільки б поля відпочивальники не нищили та ще не
смітили. Наразі старенький має невеличке господарство, десять вуликів і
нетерпляче очікує Різдва – на свято зберуться діти й онуки, які виїхали в
пошуках кращої долі до Росії та Угорщини.
|
Категория: Карпаты |
Просмотров: 424 |
Добавил: FreeDOM
| Рейтинг: 0.0/0 |
|