- Автор: Root at carpathians.eu
У сиву давнину, коли
довкола буйно росли дивовижні дерева, квіти і трави, на сонячній
розлогій долині жили два сусіди: Горган і Бескид, і були у них
дочки-красуні, подруги нерозлучні, навіть імена мали однакові, Бистрянка
чорноока і Бистрянка синьоока. На день, на годинку їм важко було
розлучитися. І як тільки покажеться перший сонячний промінчик біжить
Бистрянка чорноока до обійстя Бескидів і несе в долоньці тільки-но
зірвані лісові ягоди своїй подрузі синьоокій. Не залишалася в боргу і
Бистрянка синьоока: біжить від обійстя Горганів з великим кошиком
грибів, несе своїй чорноокій подружці.
Але наступила одного разу
чорна хмара: посварились два сусіди, два статні газди Горган із Бескидом
і заборонили зустрічатися подружкам. Важко зрозуміти юним серцям цю
безглузду заборону... Як пташки у клітці почувались вони у батьківських
обійстях. Одного дня не витримали розлуки Бистрянки і побігли назустріч
одна одній. Розсердився грізний Горган і кинув навздогін своїй дочці
топірець...
Здригнулася земля... І виріс на очах у дівчини велетенський гірський масив з кам'яними осипищами.
В
цей самий час угледів невблаганний Бескид свою дочку, котра, збиваючи
ноги, намагалась знайти дорогу серед кам'янистих схилів до своєї
подруги, і також кинув свій топірець...
Виросли нові групі, вкриті буковими лісами, які вінчались смерековими хащами і високим криволіссям.
Але
Бистрянки, не втрачаючи надії, шукали стежки одна до одної: пробиралися
хащами, бігли гірськими зворами, та їх грізно розділяли Горгани і
Бескиди. Не могли пробачити непослух своїм дочкам батьки, і як прокляття
кинули їм навздогін: "Будьте вічні, як час!...Біжіть і не вертайте
назад...".
Зашумів буковий і смерековий ліс Бескиду, прогриміли
кам'яними розсипами Горгани, а там, де бігли їхні дочки, появились два
гірські потічки, які продовжували перекликатись, шукаючи зустрічі. Земля
надавала їм сили і наснаги, а в їхніх водах відбивалася синь небес і
темінь хащів. Вічні, як час, і біжать, не повертаючись. Люди назвали їх
Бистрицями.
А там, де стояли їхні батьки, і по цей час височіють гірські масиви, що так і називаються: Горгани і Бескиди.