Хто в пташиному хорі Закарпаття?

Справді, за словами орнітолога Олександра Лугового, на Закарпатті налічується більше 60 прекрасних пернатих співців.

Звичайно, всі птахи голосисті, однак найбільш вправними співаками є представники споріднених сімей горобцеподібних та в'юркових. Останніх навіть в науковій літературі часто називають "вокальною родиною"( снігур, чиж, щиголь, зяблик, вівсянка та шишкар звичайні, щиглик, чечітка (підвид – коноплянка), бо її пернаті славляться надзвичайними співочими можливостями. "Цікаво, що до завезення в наші краї канарейок і масового розповсюдження їх як декоративних співочих птахів, саме представники в’юркових утримувалися в неволі як декоративні птахи", – розповідає орнітолог Людвіг Потіш.

Цьогоріч розпочали весняну пісню зяблики та шпаки. Вони ж бо першими і повернулися на батьківщину. Зазвичай видова пісня зяблика представлена так званою «треллю», що закінчується коротким різким звуком у кінці. Трелі передують початкові, більш тонкі свистовой звуки. Тому пісню зяблика можна розділити на три послідовні частини - заспів, трель, фінішний акорд. Така структура пісні характерна для всіх дорослих самців. За словами директора Ужгородського еколого-натуралістичного центру Олександра Геревича, молоді самці зяблика (перволітки) мають спрощену, однорідну за структурою видову пісню, в якій не виділяються три описані частини. У самки ж така проста пісня спостерігається все життя, оскільки вокальні можливості у неї реалізовані слабо. Вся пісня цього пернатого.зазвичай триває близько 2-3 секунд, після паузи (7-10 секунд) пісня знову повторюється.

Представник горобцеподібних на Закарпатті – шпак звичайний є неабияким наслідувачем навколишніх звуків. У мелодії цього пернатого чути дзвінкий "цєтт-цєтт...", інколи – тьохкання й лящання, до речі, запозичене від соловейка. У неволі шпак, за словами орнітолога Олександра Лугового, як звикне, здатен вивчити безліч різних звуків, мелодій та голосів. Пісні, як і в зябликовій парі, зазвичай співають самці. Окрім мелодій орнітологами було також описано 11 покликів цих пернатих, основні з яких за інтонацією вчені поділили на поклик "зграї", поклик "небезпеки", поклик "атаки", поклик "зборів".

Вже цими днями радують нас своїми мелодіями малинівки, жайворонки, щиглики та співочі дрозди. Малинівка, або вільшанка – птах родини мухоловкових. Спів малинівки, за словами Олександра Лугового, особливо добре чути рано вранці і ввечері, після заходу сонця, коли інші пернаті посту­пово замовкають. Це звуки - уривчасте "цік... цік...". Пісня починається невиразно, потім переходить в красиву переливчасту, схожу на зябликову, трель.

"Досить-таки характерні звуки видають щиглики: Звуки - дзвінкі, уривчасті, що часто повторюються "ці-пі-піціпі, по-піть", "піть-пілі-піть..." або "фрліу-рліу..." і щебетання".

У лісі, у відкритому полі от уже зо два тижні можна насолоджуватися мелодіями жайворонків. Пісня дзвінка, у вигляді безперервної квапливої трелі "ті-і, ті-і, ті-і..." (високі звуки) або "тю-ю, тю-ю, тю-ю..(низькі).

Та чи не найулюбенішою і наймилозвучнішою є пісня голосистого з горобцеподібних – солов'я. Пан Луговий каже, що цьогоріч солов'я почув вперше лише минулої ночі. «Десь близько 2 ночі я замилувався його мелодією одного з них. Вже за кілька хвилин його пісню підхопив інший. Напевне, активно сповіщають про своє повернення і справжню весну»,– зазначає орнітолог. До речі, за словами Олександра Геревича, далеко не всі представники солов'їної сім’ї є хорошими співцями. Є серед них справжні майстри вокалу, але зустрічаються (і досить часто) дуже слабкі виконавці. «Для солов'я спів не є вродженою можливістю. Тому молоді пташенята навчаються у батьків або сусідів. Однак, якщо вже навчаться, то, звичайно, за красою виконуваної пісні ці пернаті не мають собі рівних». Пісня вправного співака-солов'я дуже складна: дозволяє розрізнити до 20-24 строф (у науковій літературі називають ці види мелодій «колін» – різних видів клацання і свисту.

Справді, всіх пернатих хористів краю не злічити. Всі вони прекрасні і своєрідні у своєму співі. Радує, що переважна їх більшість вже повернулася на батьківщину. За словами Олександра Геревича, ще чекаємо (у всякому випадку в Ужгороді) голосистих вивільгу, зозулю та бджолоїдку. «Вивільга відлітає в теплі краї однією з найперших. Проте, і найпізніше повертається». Однак, вже у травні, за словами пана Геревича, її можна буде почути звідусіль. «Мелодія цієї пернатої дуже приємна для людського вуха. Схожа на гру на флейті».

Забарилась в поверненні в наші краї цьогорічна перната королева року – бджолоїдка. Її дзвінке «пуль-пуль» можна буде почути в кінці квітня – початку травня. Вона повинна бути впевненою, що господарюватиме вже у стабільно теплі весняні дні.