Ялиця біла займає особливе місце серед головних лісоутворюючих порід Українських Карпат. Незважаючи на те що створені нею співтовариства займають за площею третє місце після бука і ялини, вони не утворюють окремої висотної смуги, а повністю знаходяться в межах букового поясу. Ялиця вимоглива до ґрунтово-кліматичних умов, тому її ліси формуються лише в тих умовах місцеперебування, які відрізняються глибокими багатими ґрунтами, невеликим коливанням вологості і температури повітря. В інших місцях вона втрачає роль домінанта і поширена в якості домішку в букових, дубових або ялинових лісах.

В Українських Карпатах виділяються два основні осередки значного розпосюдження лісів з переважанням смереки: Бескидський (Турківський, Старосамбірський, частково Дрогобицький та Сколівський держлісгоспи) і буковинський (Берегометський та Сторожинецький лісокомбінати), між якими існує суцільна смуга ялицево-букових лісів, де ялиця виростає в якості субдомінанта. Лише в окремих масивах (околиці Майдану, Надвірній, Вигоди та Рожнятова) вона створює фітоценози з домішкою бука. На Закарпатті є ще три менших осередки: Верхньоужоцький, Міжгірський та Діловецький, також з'єднаних між собою смугою букових з домішкою ялиці лісів, а також у Ясинівської і Рахівської улоговинах.

По продукуванню фітомаси ялицеві ліси не поступаються ялиновим. Вони так само, як і ялинові ліси протягом століть інтенсивно експлуатувалися. Однак у зв'язку із труднощами заготівлі та зберігання насіння (шишки після дозрівання розсипаються, насіння дуже маслянисті і швидко втрачають схожість), низькою їх природньою схожістю і повільним зростанням сіянців штучне відновлення ялицевих лісів практикувалося рідко. На ялицевих лісосіках, як правило, культивували ялину. Внаслідок цього площа ялицевих лісів за останні 150 - 200 років скоротилася приблизно на 30%. У природному, корінному лісовому покриві вона досягала 120 тис. га. Виробниче штучне відновлення ялиці на значних площах почалося лише в 50-х роках XX ст. Характерною особливістю формації ялиці, що відрізняє її від формації ялини і буку, є те, що в Українських Карпатах немає її чистих природних деревостанів. Чисті ялицеві ліси, що зустрічаються в Бескидах або на Прикарпатті, антропогенні. Вони виникли на переломах або внаслідок цілеспрямованого знищення під час рубок догляду супутніх видів.

За своїм едифікаторним впливом на середовище проживання, ялиця займає проміжне положення між ялиною і буком, і те, що вона не утворює самостійно рослинної смуги, а її фітоценози не виходять за межі пояса букових лісів, може служити додатковим доказом того, що формація ялиці білої має ряд перехідних ознак між формаціями ялини і буку. Ялиця менш, ніж ялина, підзолює і підкислює ґрунт, але в порівнянні з буком створює більш холодні і темні рослинні угруповання з більш товстої лісовою підстилкою. в підліску і трав'янисто-чагарниковому ярусі ялицевих лісів можна знайти типових представників бореального хвойного комплексу і види широколистяних лісів.

На підставі узагальнення літературних даних та наших досліджень формацію ялиці білої в Українських Карпатах можна розділити на три субформацій: дубово-буково-ялицевих лісів, буково-ялицевих лісів та ялиново-буково-ялицевих лісів.