Вкотре опинившись на Закарпатті, завітав у творчу робітню видатного художника Івана Ілька. Мандруючи від однієї картини до іншої, важко відірвати погляд, ніби прикутий, до чаруючих краєвидів, могутніх, вічних Карпатських гір, автентичних дерев’яних хатин, стрімких гірських річок і портретів чудових, працьовитих людей, які живуть у цьому дивовижно прекрасному краї.

Дуже непростою була дорога Івана Івановича до мистецького визнання. Перший малюнок, квітковий розпис над власним ліжком, був виконаний у юнацькому віці, можливо, він і поклав початок його подальшій художній творчості. Чотирнадцятилітнім вступив до Ужгородського училища прикладного мистецтва. Серед тодішніх викладачів з особистим теплом згадує про Вільмоша Береца, — «То був педагог від Бога», — каже Іван Іванович. А найбільший вплив на молодого спудея у процесі становлення як художника, справив метр закарпатсько-українського живопису — Федір Манайло (народний художник України). Перші три роки студій в училищі, це був час напівголодного буття, грошей від однієї стипендії до наступної не вистачало, але неймовірно велике, несамовите бажання стати художником допомагало долати усілякі життєві труднощі. Через деякий час він став студентом Ленінградської академії мистецтв, але захворів, і довелося покинути подальше навчання, та повернутися до рідного Закарпаття. До речі, Федір Манайло, не схвалював бажання молодого митця навчатися в Ленінграді, вважав, що там закладатимуть основи зовсім іншої школи живопису. «Художник сильний зв’язком із рідною землею, жити і творити треба у рідному краї!», — таким було кредо Ф.Манайло.

Важливим буде зауважити, що в тридцяті роки минулого століття, А.Ерделі і Й.Бокшай за участі інших митців заклали фундамент закарпатської школи живопису. Школа закарпатських художніх традицій стала невід’ємною, органічною частиною, як українського, так і європейського мистецтва. Імена таких художників як — А.Ерделі, Й.Бокшай, Ф.Манайло, Ю.Герц, А. Коцка, багато інших, стали широко відомими у мистецьких колах багатьох країн. Іван Ілько є спадкоємцем і продовжувачем традиції цієї школи, привнісши у велетенський букет сотень творчих робіт талановитих живописців Закарпаття, щось неповторно своє. Хто знайомий з творчістю І.Ілька, той з першого погляду впізнає його неповторну малярську манеру.

Іван Ілько творить і чудові взірці станкового і монументального живопису, і пейзажі, й картини побутового жанру. Його ім’я у мистецькому світі помітне вже не один десяток років, мабуть одна з причин, — незрадливість ідеалам реалістичного малярства. Зринають у пам’яті побачені «живі», — пейзажі, натюрморти, портрети. Ті унікальні куточки Карпат, які закарбовані на художніх полотнах автора, розбурхують уяву людини, яка їх споглядає. Здається, що колись, дуже давно, бував у тих місцях, вдихав оте неймовірно прозоре, чисте гірське повітря, задивлявся на засніжені вершини Закарпатських Гімалаїв (пан Іван не заперечує, що зазнав певних впливів Миколи Реріха).