Наш Опрос:
Еще опрос?
Офіційне лого Олімпіади 2022:
Статистика |
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0 |
|
Главная » 2014 » Март » 11 » Гуцульська школа майбутнього - інтерв’ю із Петром Лосюком, директором Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
22:25 Гуцульська школа майбутнього - інтерв’ю із Петром Лосюком, директором Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів |
Гуцульська школа майбутнього - інтерв’ю із Петром Лосюком, директором Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Ми попросили Петра Васильовича поділитися своїм баченням півстолітнього розвитку освіти.
— Які, на Вашу думку, найвагоміші досягнення освіти за 50 років?
—
Передусім для Гуцульщини, для горян – це здійснення обов’язкової
загальної освіти. Наш край був найсвідомішим щодо освіти. Так, у Яворові
за сто років (друга половина ХІХ ст. і перша половина ХХ ст.) ніхто з
мешканців не здобув середньої освіти, а більшість з них були
малописьменними і неписьменними.
Важливим було те, що в другій
половині ХХ ст. активно проводилось будівництво нових та реконструкція
існуючих шкільних приміщень, зміцнювалась навчально-матеріальна база,
підвищувався освітній рівень педагогів.
Значний поступ у розвитку
освіти зроблено за останнє десятиріччя. Так, у нашому районі при
великому старанні голови РДА Я.Шинкарука та начальника відділу освіти
Володимира Козьменчука здійснена комп’ютеризація шкіл, придбано 12
шкільних автобусів, що забезпечує підвіз учнів до школи і зі школи
додому, організовано в усіх школах гаряче харчування учнів, покращився
вигляд шкільних приміщень та ін. Все це забезпечує рівний доступ дітей
до здобуття якісної освіти.
Для порівняння із початком 60-х років
ХХ ст. наведу такі приклади. Директору однокомплектної школи особисто
доводилось завозити гнилі дрова, наприклад, з Бистреця та цілими днями
простоювати в черзі за вугіллям з шахти в Ковалівці. У школі були тільки
дві прибиральниці, вони ж і опалювачі. У морозні дні учні не могли
писати на двох перших уроках через низьку температуру в класах.
— Що є головним у діяльності школи і як воно реалізується?
—
У навчанні і вихованні дітей дрібниць немає, але на першому плані – це
урок як основна форма навчально-виховного процесу ще від «Великої
дидактики» Яна Амоса Коменського (1592-1670). За останні десятиліття
було чимало спроб модернізувати урок. Це і липецький метод (поурочний
бал), оптимізація уроку, інтерактивне навчання, а тепер компетентності
та інноваційні технології, хоч не знають, що це таке. Навіть з інших
галузей запозичили термін «технології». Звичайно, що в кожному з них є
щось корисне, але біда в тому, що погоня за модою відсунула
результативність уроку на другий план.
Педагогічний колектив
нашої школи тривалий час працює над проблемою результативності уроку.
Проведені численні засідання психолого-педагогічного семінару, відкриті
уроки, зокрема директор проводить відкриті уроки для всіх учителів
школи. Ми впритул наблизились до того, яким має бути результативний
урок, розробили методику його проведення. Передусім, виділення головного
з матеріалу, робота над засвоєнням учнями головного на уроці, одержання
зворотної інформації про рівень засвоєння і відповідно до результатів
корекція знань. Проте, не вдається домогтись, щоб кожний учитель
працював результативно. Чому так, відповідь знаходимо у Альберта
Ейнштейна: «Що за сумна епоха, в якій легше розбити атом, ніж знищити
стереотип?».
Отже, поки не буде подолано старий стереотип, не
сформується новий. Крім науково-методичної підготовки, вчитель повинен
мати Божу іскру, щоб захопити учня знаннями. Інакше результативності в
роботі не досягнеш.
Не буде трагедією, якщо вчитель обере іншу професію. Тільки в цьому році другий диплом про вищу освіту одержали 20 тисяч осіб.
Для
шкіл району підвищення рівня навчальних досягнень учнів особливо
злободенне, бо в рейтингу участі учнів в обласних предметних олімпіадах
район знаходиться в останній п’ятірці.
— Які ще не вирішені проблеми бачите в даний час?
—
На таке запитання відповідь дають випускники: «У школі нас вчили того,
чого не потрібно в житті». І справді, де використають інтеграл чи
структурну формулу бензолу ті випускники, які не продовжують навчання.
До речі, сьогодні далеко не кожна сільська сім’я спроможна утримувати студента в місті.
За
останнє десятиліття в школах відбулося злочинне нищення трудового
навчання. Це ще збільшило розрив між тим, що дає школа, і тим, що
потрібно в реальному житті. Сільські діти з раннього віку залучаються до
праці, сільський житель був і є трудолюбов. А в школі учні мають тільки
один урок трудового навчання (тепер називаються технологіями) на
тиждень.
Не можна промовчати про таку парадоксальну ситуацію. З
однієї сторони все більше і більше робиться для здобуття учнями якісної
освіти, а з другої – збільшується кількість учнів з початковим рівнем
навчальних досягнень (раніше називались невстигаючими). Тривожним є те,
що після 9 класу їх влаштовують на заочну форму навчання (у деяких
школах щороку).
Парадокс: у денній школі невстигаючі, а повну середню освіту можуть здобувати заочно. Так можна скотитися до малописьменності.
— Яке ваше бачення вирішення наболілих проблем в освіті?
—
Ми вже підійшли до проблеми чого вчити і як вчити. Склалося таке
становище, що учні 10-11 класів сільських однокомплектних шкіл (на селі
переважна більшість таких шкіл) позбавлені як профільного навчання, так і
трудової підготовки. Чим повинні зайнятися випускники після закінчення
школи?
Ми розробили нову дидактичну систему — поєднання
профільного навчання з трудовою підготовкою учнів 10-11 класів
однокомплектних сільських шкіл.
Так, наприклад, у класі є 15
учнів. Разом усі вивчають базове ядро навчальних предметів, а далі
навчаються в трьох групах з 5 учнів суспільно-гуманітарного,
природничо-математичного і технологічного профілів.
Наша модель
гуцульської школи майбутнього передбачає таку трудову підготовку
старшокласників, яка відповідає місцевим умовам. Це індивідуальне
господарювання в гірських умовах, для хлопців заняття деревообробництвом
(різьбою на дереві та будівельною справою), для дівчат – ткацтво
(ліжникарство), вишивка.
— Як вам вдавалось протягом півстоліття
поєднувати управлінську, навчальну, науково-педагогічну, господарську і
громадську діяльність, причому працювати наполегливо, про що свідчать
присвоєні почесні звання заслуженого і народного вчителя, численні
нагороди, іменні премії?
— Мені цікавіше говорити про перспективи на майбутнє, ніж про те, чого досягнуто. Але є нагода і підбити підсумки зробленого.
Не
вважаю себе релігійним фанатом, але з вирішенням кожного із неймовірно
складних задумів усе більше і більше переконувався, що існує Божа сила,
завдяки чому вдавалось досягти успіху.
У нелегкі 60-ті роки
вдалося в школі провести центральне опалення, яке забезпечило нормальний
температурний режим, побудувати своїми силами приміщення для трьох
класних кімнат і майстерні. Це дало можливість у 1967 році відновити
середню школу.
У 70-х роках вся організаторська робота була
спрямована на здійснення обов’язкової середньої освіти в гірському
мікрорайоні школи (села Город, Бабин, Соколівка, Яворів, Снідавка, а
також Буковець Верховинського району). Так, у 1979 році до трьох
дев’ятих класів було набрано 87 учнів.
Разом з цим влітку
викроював 3-4 тижні, щоб попрацювати у бібліотеках Москви над
кандидатською дисертацією, яку захистив у 1974 році на тему: «Моральне
виховання старшокласників у процесі оволодіння декоративною творчістю».
Беручи
участь у численних науково-практичних конференціях та семінарах,
знайомився із кращими школами в Україні та в інших республіках.
Вимріювалась
школа майбутнього і в Яворові. З ласки Божої п’ятирічна битва з
чиновниками завершилась перемогою, і в 1982 році ввели в дію храм знань.
Добре обладнані навчальні кабінети , комп’ютерний клас, майстерні,
стадіон із збірно-розбірним басейном, гірськолижна база з 300-метровим
витягом (діє і сьогодні) – все це для розвитку нахилів і здібностей
школярів». І, дійсно, школа стала «Школою здібностей». Фольклорний
колектив «Молода гуцулія» виступав у Києві, Москві, Бая Маре (Румунія).
Постійно
дбали не лише про функціонування, але й розвиток школи. Ввели в дію
електрокотельню, здійснюється підвіз учнів шкільним автобусом, діти, які
живуть у місцевості без транспортної доступності, перебувають у
пришкільному інтернаті, впроваджуються інформаційно-комунікаційні
технології (ІКТ) – все це для рівного доступу до здобуття якісної
освіти. На жаль, слабо оновлюється матеріальна база навчальних
кабінетів. Через мізерне фінансування немає можливості придбати сучасне
навчально-наочне приладдя (фізичний кабінет коштує 400 тис. грн.).
На
початку 90-х років в Україні ширився українознавчий і народознавчий
рух. Тоді ми розробили концепцію гуцульської школи як регіональної
української національної. Передусім передбачалось вивчення рідного краю,
тобто гуцульщинознавства, а це – знання історії Гуцульщини, природи і
господарства краю, народного мистецтва, фольклору, звичаїв, традицій.
Без навчально-методичного забезпечення воно залишилось би тільки
продекларованим. Тому разом з Ігорем Пелипейком, Василем Курищуком
заснували «Бібліотеку гуцульської школи», у якій тепер виданих близько
30 книжок (посібники, хрестоматії, довідники та ін.), 10 номерів журналу
«Гуцульська школа». Все це неоціненний скарб для морально-патріотичного
виховання дітей та молоді.
Яворівська школа одержала статус
авторської гуцульської школи як регіональної української національної.
Набутий досвід використовується не тільки в школах Гуцульщини, але й
інших етнографічних регіонах України (Бойківщина, Поділля, Полісся,
Наддніпрянщина, Слобожанщина, Таврія та ін.).
З Богом і вірою в Україну успіхів усім в третьому тисячолітті!
—
Щиро дякую вам, шановний Петре Васильовичу, за розмову. Дозвольте
напередодні професійного свята побажати вам і всім педагогам району
успіхів, нових творчих здобутків, віри, оптимізму і міцного-міцного
здоров’я.
|
Категория: Карпаты |
Просмотров: 623 |
Добавил: FreeDOM
| Рейтинг: 0.0/0 |
|