У селі Ділове Рахівського району Закарпаття розташований географічний центр Європи. 1887 року тут установили кам’яний стовпчик, на якому латиною написали: ”Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей, встановлений центр Європи. Рік 1887”.

Село розташоване за 190 км від Ужгорода та 140 км — від Івано-Франківська. З Ужгорода мікроавтобуси їздять сюди 10 разів на день. Перший рейс із автовокзалу — о 6.30, останній — о 14.20. Тривалість поїздки — 5,5 год.

Ділове стоїть за 50 м від українсько-румунського кордону. На протилежному березі річки Тиси — румунське село Вишівська Долина Сигетського округу. Жителі двох сусідніх країн перегукуються між собою через річку.

— До війни село називали Трибушанами, — рзповідає сільський голова Ділового Людмила Романюк, — Бо тут жили три брати Бушани. А Діловим згодом назвали, бо в селі мешкали ділові люди.

У ХІХ ст. у Трибушанах добували залізну руду в скелях гори Довгарунь. Середньовічні штольні збереглися дотепер. 1861-го Калман Каган, єврей із румунського містечка Сигет, збудував ще й склодувний завод. Приїхали поляки, чехи, німці, словаки, італійці. Вони прокладали для Австро-Угорщини залізничну колію в горах.

Інженери прорахували, що саме біля Трибушан має бути центр Європи. Вчені Віденської цісарсько-королівської академії наук підтвердили, що тут перетинаються уявні лінії між Лісабоном і Уралом, Кавказом і Північним морем, землею Франца-Йосипа та Босфором.

Приблизно двометровий стовпчик розташований обіч дороги Мукачеве—Рогатин. Тут завжди повно туристів. Приїздять фотографуватися наречені з довколишніх сіл. Неподалік є музей-колиба. В ній туристи зупиняються, щоб пообідати гуцульськими стравами. Власник закладу Василь Шорбан зібрав сотні стародавніх прасок, ключів, горнят, одягу. Поряд будує готель. Поки що туристи зупиняються на нічліг за 18 км — у райцентрі Рахів або за 8 км — у селі Костилівка, де є кілька сільських зелених садиб.

Людмила Романюк розповідає, за переписом 1935-го в центрі Європи жили 1000 українців, майже 300 євреїв, 200 угорців, 60 чехів і 70 осіб інших національностей. Нащадки іноземців — Корадіні, Манфреді, Монтеглоні, Бізі — мешкають тут дотепер.

У селі є чотири церкви. Стоїть дерев’яний храм Успення Пресвятої Богородиці, збудований 1750-го. Селяни склалися грошима й поновили нещодавно фасад будівлі. У Діловому є ще мармуровий кар’єр.

— Облицювальними плитами з нього прикрашали київське метро. А крошивом 1986-го посипали Чорнобильську АЕС, коли там сталася аварія. Мармур добре поглинає радіонукліди, — каже війт.

У середині минулого століття в урочищі Сауляк біля Ділового російський геолог Глиномедов знайшов золото. Родовище розробляють великобританці та австралійці.

— Це — найбільша жила золота в Україні, — показує Лариса вул. Марка Бараболі, яка веде до золоторудника. — Через місяць геологи збираються відкрити тут збагачувальну фабрику.

У селі є пекарня, де хліб випікають на вугіллі, дві аптеки, філія Ощадбанку, прикордонна застава, амбулаторія, лісівництво. Тут починається пішохідний та автомобільний туристичні маршрути на гору Піп-Іван. Перед тим, як податися в гори, треба зареєструватися на прикордонній заставі, бо за горою — вже румунська територія. На протилежному березі Тиси розкинулося румунське село Бистрий. Обидва населені пункти невдовзі з’єднає міст. Його будують румуни.