Особливості пралісів в Українських Карпатах чи в інших куточках Європи не завжди можна розпізнати з першого погляду. Але при детальному розгляді можна відкрити великі відмінності, порівняно із господарськими лісами. Між високими стрункими прямостовбурними буками раптом впадають в око товсті старі дерева з діаметром 1 метр і більше. На стовбурах дерев і гілках ростуть найрізноманітніші гриби – і тільки коли глянеш в гору, видно, що крона дерева вже відмерла. Тут можна побачити і стовбури, зламані на висоті від чотирьох до десяти метрів, в яких дятли продовбали свої дупла. Наросли і напливи на стовбурах вказують на колишні сніголами чи сильні пошкодження морозом. Іноді дорогу перегороджує лежаче дерево. Можливо, воно було вивалене вітром. А коли перетинаєш дещо більшу ділянку одноманітного лісу із одновіковими деревами, то по злегка хвилястій поверхні ґрунту можна розпізнати сліди від виворотів дерев – наслідок вітровалу, що стався тут багато років назад.

Наявність великих, товстих дерев, як і висока частка мертвих дерев і відпаду, є найбільш характерними ознаками пралісів. У той час як у господарських лісах зрубують дерева у віці 90-150 років – поки їх деревина ще є здоровою і не пошкодженою грибами, у пралісах дерева ростуть до своєї природної вікової межі. У бука ця межа становить 250 років, а в ялиці – близько 400 років. Після відмирання дерева стоять або лежать ще кілька десятків років, поки їхня деревина повністю не розкладеться. Частка стоячої чи лежачої мертвої деревини в пралісах у 10-20 разів вища, ніж у господарських лісах. Взагалі, частка мертвої деревини залежить від природного складу лісів, кліматичних і лісорослинних умов, які впливають на тривалість розкладу деревини. У чистих букових пралісах, де деревина товстих буків розкладаються протягом 10-30 років, частка мертвої деревини становить від 5 до 10 відсотків від загального запасу деревостану. У пралісах з високою участю ялиці чи дуба, деревина яких перегниває повільніше, ця частка може бути більшою. А в господарських лісах частка мертвої деревини становить, як правило, лише від одного до двох відсотків від загального запасу. У лісах Швейчарських Альп за даними останньої лісової інвентаризації частка мертвої деревини змінюється від 1,1 % у передгір’ях (регіон листяних лісів) до 6,1 % у горах (регіон хвойних лісів).

Динаміка пралісів проявляється через вікову структуру насаджень і ріст дерев. Між окремими особинами і між різними породами існує конкуренція за світло, воду і поживні речовини. На процеси, що проходять у пралісах, мають вплив взаємодія між грунтом, рослинами і тваринами, а також природні стихійні фактори, такі як вітровали, вітроломи, пожежі, зсуву снігу і грунту. Відповідно до лісорослинних умов і висоти над рівнем моря зустрічаються або чисті деревостани (які складаються тільки з однієї породи) або мішані насадження з кількох порід.