Чи вироблятимуть на Закарпатті справжню моцареллу

 

Фото з ферми садиби "Вертеп" Йосипа Гінцяка

Спроби відновити популяцію буйволів на Закарпатті були вже неодноразово. Проте відсутність серйозного проекту та справжнього господарського мислення не дозволяли взятися за проблему повномасштабно.

Як результат, сьогодні на Закарпатті залишилося близько шести десятків цих екзотичних тварин, які би могли не тільки зробити наш край туристично привабливішим, але й принести справжній економічний зиск. Нині найбільше – 14 – буйволів утримується на фермі приватної садиби «Вертеп», що у однойменному селі на Хустщині, ще 13 – на фермі "Салдобош" у селі Стеблівка на Хустщині, що її організував 30-річний німецький студент Мішель Якобі. (Але вже з літа цього року салдобоські буйволи виїдуть на Львівщину, де їм створили кращі, ніж на Закарпатті, умови.) А селах, де в приватних ґаздівствах раніше утримувалися сотні рогатих екзотів, нині їх залишилися одиниці: у Горінчові – 8, Кричові – 6, Великому Бичкові – 4, Велятині – 3, Буштині –1. Ще 4 є в Хусті. Все.

Існують різні версії щодо появи буйволів на території області. Адже їх природним ареалом є Азія, зокрема Індія. Одні історичні джерела називають 13 століття, інші – ще дослов’янську добу. В часи СРСР буйволяче поголів’я на Закарпатті було найбільшим. Саме у вісімдесятих роках минулого століття кількість цих рогатих тварин у нас досягала тисячі особин. В області діяли цілі буйволячі колгоспи.

У світі буйволи користуються неабиякою популярністю. За межами Закарпаття тварини поширені в Південно-Східній Азії, в країнах Латинської Америки, на території східної Африки. В Європі екзотичні тварини особливо цінуються в Італії та Румунії. Існують також дані про наявність поголів’я буйволів у Львівській області.

В Італії буйволяча ферма є показником багатства та добробуту. Закордонні багатії згодні вкладати свої гроші у розвиток таких ферм, адже усі вкладені кошти повертаються з відсотками.

Буйволи – чудова тягова сила. А їх молоко в досягає 12% жирності. Воно набагато поживніше й  корисніше за традиційне коров’яче. Буйволиця щоденно даєв кращому випадку до 7 л молока. В буйволячому молоці є високий вміст кальцію. Регулярне споживання цього продукту зміцнює імунну, кровоносну системи, попереджує рахіт, остеохондроз. Закарпатські старожили при відсутності у жінки молока у період годування немовляти рекомендують замінювати материнське молоко саме буйволячим.

З буйволячого молока традиційно виробляють також бринзу, вурду, кефір, сметану. Останній молочний продукт дуже густої консистенції й може зберігатися декілька місяців без зміни кольору та смаку. А закарпатський токан з додаванням буйволячого молока – справжній вітамінний вибух. З буйволячого молока роблять і справжній італійський сир моцареллу. Цей сирний продукт дуже цінується у всьому світі.

Відродження буйволів в області – це, передусім, підвищення іміджу Закарпаття та відкриття нових туристичних шляхів, що виливається в економічну вигоду для краю. Екзотичні тварини та їх продукти притягнуть туристів з цілої України та із закордону.

Сьогодні основною проблемою відродження буйволячих стад на Закарпатті є несформована програма з відновлення і збереження цих тварин. Хоча у 2008 р. така програма існувала. На папері. Реальних кроків не було зроблено.

Власник садиби «Ветреп» Михайло Гінцяк називає декілька пунктів, які треба виконати, аби відродити поголів’я екзотичних тварин. По-перше, завести «чистих», генетично не вироджених особин обох статей. Це приблизно 250-300 голів. До слова, одна теличка зараз коштує приблизно 500 євро. Найдоцільніше закупити буйволів із сусідньої Румунії, де буйволів, мабуть, через відсталість тамтешнього горянського побуту, залишилися ще тисячі.

По-друге, наладити економічно доцільне виробництво та місцеву переробку буйволячих молочних продуктів та відповідну інфраструктуру. А це також значить мотивувати сільське населення для вирощування тварин.

По-третє, створити некомерційну організацію з догляду, сертифікації та розмноження генетично чистих особин. До великої справи з відродження рогатої екзотики на Закарпатті потрібно задіювати експертів та справжніх патріотів, аби знову не допустити процесу перетворення буйволів на мамонтів.

Ентузіасти вже роблять перші кроки в цьому напрямку. Той же Михайло Гінцяк уже шукає на Закарпатті однодумців. І очікує якщо не на фінансову підтримку, то хоча б розуміння збоку влади.