Чи ходитимуть звірі Карпатами?

Уявити Українські Карпати без своєї привабливої окраси - диких тварин - оленів, зубрів, ведмедів, рисі, диких кабанів та іншої живності просто неможливо. Проте, порівнюючи нашу статистику з даними інших суміжних країн, справа здається невтішною. Якщо в сусідній Румунії кількість ведмедів становить понад 4300 особин і зубрів понад 500 голів, а в Словаччині відповідно біля 1000 та понад 200, то в наших горах за найоптимістичнішими оцінками кількість клишоногих ледь дотягує до сотні, а поголів'я зубрів з майже 200 на початку 90-х років скоротилось до декількох десятків. Слід нагадати, що ведмеді, зубри та рисі знаходяться під міжнародним захистом в рамках Бернської конвенції, Директиви Європейського Союзу щодо охорони середовищ існування, Європейської Червоної книги та Червоної книги України.

Карпати взагалі є доволі освоєним регіоном Європи, і так званих незайманих господарською діяльністю "диких" місць — середовищ проживання тварин практично не лишилось. До того ж осередки існування фрагментовані численними поселеннями, шляхами сполучення, промисловими спорудами, а кількість тварин у популяціях критична з огляду на негативні наслідки інбридингу і подальшого вимирання. В цих складних для тварин умовах найкращим шансом є відновлення природних екосистемних зв'язків між відокремленими популяціями, формування так званих екологічних коридорів для вільної міграції тварин. Чи можливо це здійснити в Україні? В нашій державі започаткована загальнодержавна Програма формування національної екомережі на 2000—2015 роки, розроблена її методологічна та методична база; проводяться роботи з розширення національного природного парку "Вижницький" (НППВ), який раніш уклав договір про співпрацю в питаннях охорони зубрів з національним парком "Ванаторі-Нямц" в Румунії.

Концептуальною метою нового проекту є створення в натурі власне першого в Україні екокоридору для міграції великих ссавців з Польщі до Румунії і навпаки, передусім попередньо визначених контрольних видів — зубрів, ведмедів, рисі, дикого кота. На терені Буковини завданням є наукове обґрунтування і прокладання екокоридору від великого екологічного ядра — території НППВ — до румунського кордону для подальшого з'єднання з іншим ядром — національним парком "Ванаторі Нямц". Координатором цього проекту міжнародного значення є відомий голландський еколог Флоріс Деодатус, який має досвід аналогічної діяльності на багатьох континентах світу. До реалізації проекту були задіяні чернівецькі, львівські та київські фахівці.

Іншим завданням є відпрацювання методики і механізму створення такого екокоридору в конкретних природних та соціально-економічних умовах регіону. Це дуже складна системна проблема, яка має вирішуватись неодмінно в контексті завдань збалансованого (невірно — сталого. Авт.), або екоеволюційного розвитку соціоприродної цілісності, якою слід називати сучасне середовище життєдіяльності людини разом з нею. Тому процес створення екокоридору в Українських Карпатах в разі успішної реалізації може бути модельним для розвитку екомережі в інших регіонах держави.

Методологічні та методичні засади формування екокоридору будуються на відповідності і узгодженості з основними завданнями Карпатської Конвенції, конкретно — із раніш розробленою Схемою формування макроекомережі Буковини та неодмінно — з неухильним дотриманням вимог збалансованого розвитку. Як і в медицині, тут дієвим є основний принцип: не нашкоди і не зруйнуй.

Буковинський екокоридор будувався на засадах біоцентрично-сітьової ландшафтно- територіальної структури як найоптимальнішої для потреб забезпечення міграції великих ссавців. На підставі ГІС-технології були проаналізовані ландшафтна структура, характер рослинного покриву і структури угідь, змодельовані мапи ландшафтної ситуації в зонах проектування екокоридорів. Надалі, виходячи з десятка екологічних параметрів життєдіяльності кожного з контрольних видів львівським зоологом Андрієм-Тарасом Баштою обирались сприятливі напрямки і конфігурації цих коридорів.

Важливим є розуміння причин і оцінка міграційних здатностей кожного з видів, адже тварини керуються своїми інстинктами, потребами та розумінням власного виживання, а не людськими настановами. Які основні причини міграції? По-перше, це сезонні міграції в пошуках їжі і найкращих мікрокліматичних умов. Влітку зубри здатні підніматися на середньогірські полонини, а взимку так чи інакше вимушені спускатись у пониззя ближче до людських осель. Ведмеді влітку харчуються ягодами та іншими плодами, а восени мігрують вслід за молодими кабанами до букових лісів. Іншим чинником є перевищення оптимальної чисельності тварин і витіснення слабших особин сильнішими за межі власної території. Суттєвим є погіршення умов місцеіснування та зростання чинників турбування і тривоги.

Що заважає міграції? Напевне, перешкода з боку своїх соплемінників по тваринному світу, адже кожен з них одноосібно чи у стаді має власну територію, яку звик захищати від зазіхань сусідів. Відлякують собаки, надто біля поселень, шум та рух транспорту, механізмів. Не кожна з лісових тварин відважиться перетнути широкі безлісі смуги заселених та аграрно освоєних річкових долин. Якщо для ведмедя, рисі, кабана чи дикого кота численні дерев'яні та дротяні огорожі не є суттєвою перепоною, то для зубрів це є достатній привід для роздумів, надто на лінії державного кордону. Тому чинник огорож став одним з основних при визначенні напрямків і розробці пропозицій по менеджменту екокоридорів.

На підставі видових коридорів був визначений один спільний, довжиною майже 40 км, що простягнувся від НППВ у південно-східному напрямку по середньогірських пасмах. Наступним кроком стала перевірка і уточнення його меж у натурі, оскільки довіряти ГІС-технологіям у такій делікатній справі можна з певною мірою припущення. Довелось у складних погодних умовах обійти майже всю територію екокоридору і внести необхідні поправки.

Особлива увагу спрямовувалась на так звані bottlenecks — вузькі місця коридору, звуження його до критичних параметрів чи проблемних для міграції тварин. У майбутньому Буковинському екокоридорі така "шийка пляшки" знаходиться на 1,5-кілометровому відтінку між смугами суцільної забудови сіл Долішній Шепіт та Лопушна в місці перетину долини р. Сірет. Вона зайнята приватизованими сінокосами та пасовищами і доволі щедро обладнана огорожами. Інше вузьке місце знаходиться майже одразу за лінією державного кордону між румунськими селами Нісіпітул та Бродіна в долині річки Сучава, де лісами звірина може підійти найближче до русла і перейти на правий бік; проте це вже завдання для розв'язання проблеми румунськими колегами.

Наступним кроком стала делімітація меж екокоридору в структурі конкретних землеволодінь. Як би там не було і яку благу мету не переслідував би екокоридор, проте це в тій чи іншій мірі накладає певні обмеження на методи землекористування. І на цій стадії реалізації проекту настає етап політесу — необхідності узгодження території і меж екокоридору з землевласниками та землекористувачами, вияснення їх бачення подальшого використання території, пошук стимулів і ресурсів.

Буковинський екокоридор пролягатиме практично повністю територіями Берегометського державного лісомисливського господарства, Сторожинецького державного лісового господарства, Держспецлісгоспу агропромислового комплексу Вижницького району, що номінально підпорядковані Долішньошепітській та Мигівській сільрадам Вижницького району, Красноїльській селищній раді та Банилів-Підгірновській сільраді Сторожинецького району. Тому для вияснення думок влади, і громади було проведене анкетування голів місцевих рад, землевпорядників, керівників лісогосподар-ських установ, землевласників. Показовим виявився факт психологічної сприйнятності ідеї екокоридору всіма опитаними і їх готовність до роботи по його створенню. Хотілось би особливо відмітити сприятливе ставлення до цієї важливої справи і розуміння проблеми з боку Чернівецького обласного управління лісового господарства, директора Держспецлісгоспу АПК Вижницького району Юрія Васильовича Марчука та голови Долішньошепітської сільради Юрія Дмитровича Жебчука.

Проміжним звітом стала робоча зустріч 20 травня 2009 року у селищі Берегомет на базі НПП "Вижницький", куди були запрошені керівники лісових господарств, голови сільських рад, землевпорядники, землекористувачі всіх форм власності, науковці, представники громад. На секційних засіданнях було висунуто багато цікавих пропозицій щодо вдосконалення проекту і подальшого функціонування екокоридору. Зокрема, пропонувалось посилити роз'яснювальну роботу не лише серед мешканців сіл, але й працівників лісогосподарських підприємств, які безпосередньо будуть забезпечувати на закріплених за ними лісових кварталах рекомендований режим. Рекомендувалося розпочати екологічне виховання населення через школярів місцевих учбових закладів, адже батькам буде соромно перед дітьми за свої деколи екологічно невиважені вчинки.

На рівні сільських та селищних рад доведеться прийняти рішення про обов'язкове узгодження всіх схем перспективного планування і розвитку територій (Генеральних схем планування) із схемою екокоридору іі заборону змін існуючих типів землевикористання в його межах. Інакше масова пошесть будівництва котеджів і палаців з суцільними фортечними мурами на поки що вільних від забудови місцях призведе до незворотної сегментації екосистеми і унеможливить міграцію тварин як таку.

Нині на порядку денному — наступні найважливіші етапи втілення екокоридору в натуру. Перш за все, розробка механізму і створення спеціальної організаційної структури, яка б здійснювала координацію робіт і постійний комплексний моніторинг за станом екокоридору. Напевне, на базі НППВ варто створити спостережну раду з представників зацікавлених установ та громад. Надалі стоїть завдання внесення відповідних змін у землевпорядні документи, які легалізують цей екокоридор і стануть знаряддям самодисципліни. Наступне — демаркація меж екокоридору в натурі: як і чим позначати межі екокоридору? Цілком зрозуміло, що доведеться збільшити об'єми робіт щодо збільшення кормових та захисних ресурсів і властивостей угідь, проведенню інших біотехнічних заходів.

А поки у Берегометі тривала травнева робоча зустріч, прийшло повідомлення, що 8 буковинських зубрів без віз перетнули державний кордон і загубились десь на румунській території…