Бойківське весілля

З  давніх-давен  кожний  народ  має  свої  звичаї і обряди, що вирізняє їх з-поміж інших. Одні держави  утворювалися,  інші  зникали  з  історичної  арени, минало  століття  за  століттям,  а основи обрядів залишаються і до сьогодні. Обряди у давні часи відігравали велику роль, вони визначали  свідомість  населення.  Всі  країни, які  захоплювали нові  землі,  завжди  старалися нав’язати  там  свої  звичаї, щоб  остаточно  підкорити захоплені народи.

Найбільш  цікавим  є  весільний  обряд.  Адже весілля – це найвеселіше свято у житті кожного. Це урочистий момент у долі молодят  і  їхніх сімей. Шлюб –  це  створення  нової  сім’ї, що  є завжди прекрасно. Наше  місто  славиться  різнобарв’ям  весільних обрядів. Елементи одягу, розмовний стиль та традиції ніби схожі, але й одночасно різняться між собою в кожному селі: в Кропивнику, чи, скажімо, в Княжолуці. Цікаво було б порівняти   побут та звичаї в різних селах не тільки Долинського  району,  але  й  цілого  Бойківського  регіону.

І  от  днями  в  музеї «Бойківщина»  Тетяни  і Омеляна Антоновичів кожен бажаючий зміг відчути  себе  учасником  такого  веселого  дійства – бойківського весілля. Аматорський фольклорний колектив «Лолинянка» з села Лолин на чолі з музичним керівником Мироном Даниловичем Кузьмичем  познайомив  краян  з  весільним  обрядом свого села.

Самій постановці передувала велика дослідницька праця. Зразки пісенного  та розмовного фольклору,  по  крупинках  зібраного  від  довгожителів  села Лолин, лягли  в  основу  сценарію. Та все ж ідею створення композиції саме такою, як вона є, з тими неповторними ладканками та говіркою села, колектив виніс на розсуд глядачам.

Біля музею дзвінко лунала музика  і ніби заманювала до себе гостей. Декілька хвилин очікування,  і  дійство  почалося.  З  першої  ж  миті веселі  пісні  та  жарти,  елементи  одягу,  які  не побачиш на жодному весіллі, зачарували своєю цікавістю. А  весільні  традиції  були  цікаві  і  незвичайні. Весільні  вінки,  які   свахи  з батьками сплели  для  молодих  з  магічного  зілля –  барвінку – це символ  їхньої долі, яку вони повинні оберігати. Обряд викупу молодої – коли рідний брат не хоче віддати сестричку в чужу родину, а погоджується на це тільки після доброго викупу.

А коли молоду одягали у весільний одяг , братик розчісував їй косу, ставив туди гроші, як символ багатства, а дружки з мамою одягали весільний вінок. Також запам’ятався момент, коли молода перев’язує  руку  нареченому  вишитим  рушником трьома вузликами: щоб не пив, був добрим господарем та на чужих жінок не задивлявся. Коли  молоді  йшли  до  церкви,  батьки  скроплювали їх свяченою водою, благословляючи в щасливу дорогу. А повінчавшись, їх пригощали хлібом  з медом  на  солодке  сімейне життя. Вітання молодих, частування та наспівування народних пісень розвеселили народ. А наприкінці святкування, наречений зняв з молодої вінок та одягнув  хустину,  як  символ  того, що  вона  вже заміжня.  А  потім  молода «перетанцьовувала» з  незаміжніми  дівчатами,  а  свахи  наспівували веселих жартівливих пісень. Закінчилося дійство частуванням всіх глядачів короваєм з медом. Захоплююча постановка, веселі музики  не  залишили  байдужими  нікого. Глядачі і після виступу колективу продовжували наспівувати коломийки, а музики їм награвали. «Дуже  дякуємо  вам, що  організували  для  нас таке  свято.  Ви  дали  нам  можливість  зазирнути до нашої  історії, етносу  і народної  творчості. Українська пісня, прозора і щира, викликала сльози на моїх очах», – говорить пані Марія. Музей поставив перед собою завдання – познайомити  бойківський  край  з  весільними  обрядами кожного окремого села. Ми познайомилися  з  традиціями  села  Лолин,  які  є  цікавими і  захоплюючими,  а  одяг  неповторним:  давня вишивка,  збирані  спідниці  та  червоні  чобітки. Ми повинні популяризувати бойківські традиції, передавати їх з покоління в покоління. Нехай  це  незвичайне  дійство  залишиться  в нашій пам’яті до наступного бойківського весілля!