Бойківська музика зі Скородного у Кривому Озері

У бойківських селах не було музичних шкіл, проте в кожному кінці села були свої музичні капели. Музиканти-самоуки самі конструювали  інструменти, складали і вдосконалювали мелодії, імпровізували з текстами. Скрипаль традиційно був шанованою людиною у бойківській громаді. Музика у селах лунала не тільки в дні свят, але й у будні, коли молоді пастушки, женучи худобу, вигравали на саморобних сопілках, у високогірних селах – грали на дримбі і «вівкали», перегукуючись співом на великі відстані.

Так було і в Скородному біля Літовищ. До виселення 1951 року. Раптова зміна місця мешкання та традиційного укладу життя внесла корективи й у музичну культуру цих людей. Однак бойки довго зберігали і дотримувались звичаїв, про які пам’ятали "з дому”. Ще 20 років тому – а це майже півстоліття по виселенню – в Кривому Озері на Миколаївщині, де живуть скородняни та їхні нащадки, під час весіль лунала традиційна весільна музика. Підтримували її сини Івана Крохмаля – Михайло, Петро та Василь, знані як Каравайчики. Пам’ятають також музикантів Фертаків, Лисканичів, Волошанівських, Горонів, Глухів…

Усвідомлюючи цінність музичної спадщини зі Скородного, мешканець Кривого Озера Юрій Крохмаль віднайшов запис весілля 1993 року, на якому грали його стрики – Михайло, Петро, Юрій та Василь Крохмалі, а також Анастасія Лаврик (з родини Лисканичів). Цей запис було передано дослідникам Бойківщини до Києва.