Територіальний розвиток курортної забудови Трускавця :. - 12 Марта 2014

З 1827 р. починається активний територіальний розвиток Трускавця.

Початок формування курортної забудови курорту припадає на другу чверть XIX ст. Тоді австрійський уряд дозволив прибудувати до існуючої корчми приміщення для приймання місцевих соляно-сірчаних ванн і відповідним чином обладнати його. Згодом, в 1836 p., шляхтич Юзеф Міцевський, адміністратор державного маєтку у Трускавці, отримав офіційний дозвіл з Відня побудувати стаціонарний невеликий будинок лазень, який мав вісім кабін з ваннами, і чотири будинки для проживання відпочивальників.

До нашого часу збереглися описи тодішнього Трускавця і кадастрові карти 1853 р. і 1856 p., за якими можна лише частково охарактеризувати ранній період формування курортної забудови курорту. З опису 1843 р. відомо, що лікувальний заклад у Трускавці складався з будинку, призначеного на водолікарню, готелю з 30 кімнатами і 7 вілл, так званих двориків. Про подальший розвиток курорту є відомості з 1850 р. До найкращих вілл тоді належали: "Новий дворик", "Сутерини", "Шляйфер", "Дернішер", "Полюс" та "Зелений дворик". Для відпочивальників Ю. Міцевський відкрив водолікарню "Нептун", або "Лазнички", як їх в той час називали. Пізніше в цьому будинку розмістились "лазнички II класу". Всі ці будівлі не збереглися до нашого часу. Не виявлено також ілюстративного матеріалу та описів, на підставі яких можна було б їх характеризувати.

Аналіз містобудівного розвитку Трускавця станом на 1853 р.

У 1853 р. архікнязь Карл Людвік прибув до Трускавця, щоб ознайомитися зі оздоровницею. З опису курорту, поданого В. Скалковським, довідуємося, що навпроти "Нептуна", вже збудовані нові "лазнички", котрі мали 30 кімнат для ванн на першому поверсі і 4 житлові кімнати - на другому. Біля "лазничок" стояло 9 житлових будинків, кожен з них над дверима мав свій девіз.

Аналіз містобудівного розвитку Трускавця станом на 1906-1908pp.

Територіальні зміни курортної забудови Трускавця можна простежити на підставі аналізу кадастрових карт. В 1840-х pp. в Галичині почалося створення кадастрових карт. Перша кадастрова карта Трускавця складена в 1853 р., друга - в 1856 р. третя - в 1930 р. За цими картами можна визначити територію, яку займала громада Трускавця, що межувала з сільськими поселеннями: Тустановичами, Модричем, Сільцем, Стебником, Станильою, Доброгостовом і Оровом.

Аналіз містобудівного розвитку Трускавця станом на 1930-1939рр.

Кадастрова карта 1853 р. є першим офіційним графічним документом, який фіксує курортну забудову Трускавця на ранній стадії її розвитку. На підставі цієї карти можна судити про те, як сформувалася територія курортної забудови (її окремі ділянки та квартали) центральної частини поселення в цей період.

На карті 1853 р. зафіксовані в кольоровому зображенні всі ділянки землі з назвою мікротопоніма, пронумеровані всі будівлі. За журналами обліку можна встановити всіх власників земельних ділянок та власників будівель. Переважна більшість будівель і споруд на кадастровій карті 1853 р. були дерев'яними (понад 80%). Забудова сконцентрована у центральній частині Трускавця вздовж теперішніх вулиць С. Бандери (центральна частина), Бориславської (нижня частина), Дрогобицької (відрізок, що прилягає до центральної частини), Стебницької (відрізок, що прилягає до центральної частини). В цей час ще не сформована повністю територія парку (немає Адамівки, відпочинкової зони на Помірках), не існували залізничний вокзал і, відповідно, вулиці, які згодом сформувалися біля нього.

Обміри, за якими виготовлена кадастрова карта 1853 p., виконав Венцель Прохаска, розрахунок і креслення - Франц Геллер.

Необхідно зазначити також, що межі курорту в цей час визначалися на основі спеціального статусу 1860 p., розробленого для Трускавця і Щавниці, тобто розпорядження, щодо курортних поселень. У 1860 р. Трускавець налічував, окрім маленької водолікарні, 12 будинків з 120, кімнатами та 14 приватних вілл. У поселенні не було аптеки і бальнеологічних закладів.

Тоді Трускавець налічував 7 ресторанів, в яких готували страви під безпосереднім наглядом лікарів курорту. Крім того, в головному будинку курорту містилася цукерня і "добре забезпечений у пору сезону" буфет.

У1882 p. курортпереходитьдоспіл ки польських шляхтичів(Сапєга-Сангушко-Жултовський-Замойський-Мархвіцький-Хлапковський-Вісьньовський). Нова спілка проявляє велику зацікавленість до своєї маєтності і розгортає активну діяльність, спрямовану на швидкий розвиток курорту. Насамперед спілка будує навпроти старої нову двоповерхову водолікарню у "швейцарському" стилі на 60 кабін для прийняття ванн, використовуючи найновіші досягнення тогочасної бальнеотехніки. Згодом, у 1892 p., навпроти "лазничок" споруджено приміщення для інгаляцій системи Васмута.

У 1895 р. інженер Юзеф Вичиньський, який орендував Трускавець у спілки шляхтичів до 1907 p., розпочав його активну розбудову та модернізацію. З 1895 р. починається другий період локалізації курортної забудови поселення, який досягає свого апогею в 1898 p., коли починають будуватися перші вілли-пансіонати.

Під час оренди курорту, Ю. Вичиньський (1895-1907 pp.) провів реконструкцію "Гостинного дворику", "лазничок" І класу і вілли "Сутерини". За старими "лазничками" в 1895 р. збудовано віллу Ю. Крепеля "Під білим орлом", яка згодом стала віллою Ю. Вичиньського. Навпроти "лазничок" III класу збудовано великий двоповерховий будинок на 45 кімнат, званий "Базаром", для менш заможних людей, на так званому "Новому світі" - біля міського парку - побудовано віллу Людвіка Ясіньського. На місці старої оранжереї побудовано віллу "Маріївка", власніть дружини доктора Тадеуша Прашіля - Ванди. За віллою влаштовано новий город з великою теплицею, яку в 1897 р. розширили, добудували ще два приміщення для троянд та інших теплолюбних рослин. На парцелі, біля вілли "Гігея", постала нова гарна двоповерхова вілла "Казимирівка", власність доктора Світальського.

В 1911 р. Трускавець придбала у власність акціонерна спілка "Трускавецькі джерела", керівником і власником якої став маршалок дрогобицького повіту Раймонд Ярош. Новий власник Трускавця відразу ж активно розпочав модернізацію та розбудову курорту. На початку XX ст. швидкий розвиток поселення перервала Перша світова війна. В 1914 р. Трускавець окупували спочатку російські, а потім німецькі війська. Найбільшої шкоди завдало перебування у поселенні трьох тисяч німецьких вояків від серпня 1915 р. до квітня 1918 р. Окупанти розграбували вілли, вивезли до Німеччини медичну апаратуру, меблі, картини тощо. Перспективні плани щодо розбудови курорту нової спілки "Трускавецькі джерела" були порушені. Відповідно, в 1914-1920 pp. у Трускавці не будувалося нових будівель. Другим історичним документом, який дає змогу простежити територіальний розвиток курортної забудови Трускавця другого періоду (1895-1920 pp.), є регуляційний план курорту 1906 р. В цей період сформувалася повністю мережа основних вулиць Трускавця (їм відповідають сучасні вулиці: С. Бандери, Стебницька, Джерельна, Суховоля, Бориславська, Дрогобицька). На регуляційному плані 1906 р. зафіксоване також перспективне розширення забудови за межі центральної частини, запроектована нова об'їзна дорога (тепер вул. Т. Шевченка).

План забудови Трускавця 1930-х pp.

Підготовчі роботи над цим планом, згідно з історичними джерелами, розпочалися 27 серпня 1903 р. Тоді до Трускавця приїхала комісія, що складалася з членів повітового відділу Дрогобича, яка мала виявити і дослідити умови регуляції курортної забудови. Тоді ж були виконані обміри для його опрацювання. Регуляційний план був виконаний у квітні 1906 р. інженерами Крайового відділу м. Львова (Пйотровський, Боровічка, Чайковський) і затверджений повітовим відділом будівництва м. Дрогобича у червні 1907 р."

На початку XX ст. через кризовий стан у тодішній Австро-Угорщині, до складу якої входила Галичина, не виконувалися загальні регуляційні плани, проектування яких вимагало значних коштів і включало, крім згаданих вище вимог, проект загального плану забудови, каналізації, водопроводу, електромережі, а також (тоді, коли цього вимагала ситуація) проект водних і меліоративних робіт. Тому проект регуляційного плану того часу переважно зводився до реконструктивних змін у вуличній мережі поселення. Так було й у Трускавці.

Основним недоліком регуляційного плану 1906 р. було те, що його автори не скористалися з обмірів, виконаних у 1903 р. при його опрацюванні, а лише нанесли деякі реконструкційні зміни на кадастрову карту 1853 р. На регуляційному плані 1906 р. нанесено багато будівель, які не існували на початку XX ст. Це, зокрема, стосується будинку водолікарні (або "лазничок", як їх тоді називали), яка тоді вже була знесена.

Основним завданням регуляційного плану того часу було розпланування напрямків і трас нових вулиць (особливо в оточенні парку, де тоді велося будівництво курортних вілл). На початку XX ст., коли будівництво вілл досягло свого апогею, необхідно було створити таку мережу вулиць, яка дала б змогу розвиватися цьому будівництву не тільки на той час, й у майбутньому. Крім того, планувалося перетворити пасовище на Городищі у відпочинковий центр для забав та ігор відпочивальників. Городище, яке одним боком сполучалося з парком курорту, а другим - з лісом, добре відповідало цій меті. Згідно з регуляційним планом, Городище повинно було з'єднатися з центром курорту трасами нових доріг. Тоді ж було створене так зване корсо загальною довжиною З км, яке сполучало центральну частину Трускавця з Городищем.

Центральну вулицю курорту, так званий Головний тракт, який вів до Дрогобича (сучасні вулиці С. Бандери та Дрогобицька), від в'їзду до курорту (при корчмі, що знаходилася на початку теперішньої вул. Дрогобицької) аж до її перетину з Новою дорогою при колишньому курортному управлінні і казармах жандармерії (на початку нинішньої вул. Т. Шевченка) реконструйовано за регуляційним планом 1906 р. (інж. Пйотровський, Боровічка, Чайковський). У 1908 р. з двох боків Головного тракту влаштовано широкі тротуари з бетонних плит, обсаджені зеленими насадженнями для покращання умов пішохідного пересування відпочивальників у дощову погоду. Згадану вулицю (Головний тракт) в міру можливості вирівняно. Вздовж неї проведено колектор каналізаційної мережі, до якого під'єднано вілли і будинки, розташовані на цій вулиці.

Фрагмент кадастрової карти Трускавця станом на 1930р.

Фрагмент карти Трускавця з околицями станом на 1930р.

Нова дорога (нині вул. Т. Шевченка), запроектована за регуляційним планом 1906 р. і збудована в 1908 р., обходила курорт зі східного та південного боку. Вона слугувала переважно для усунення вантажного та господарського руху з Головного тракту, який до цього часу проходив через центр курорту і створював дискомфортні умови для відпочивальників. Ширина Нової дороги становила 12 м, загальна довжина 1,5 км. З двох боків влаштовано тротуари для пішоходів шириною 3 м. При Новій дорозі відразу ж почали будуватися нові вілли та утворилися нові ділянки для майбутнього будівництва.

В 1908 р. на основі регуляційного плану і завдяки старанням садівника Юзефа Яблоньського на місці старого лісопарку закладений новий англійський парк площею 3,5 га, розбитий на чотирьох терасах. Виконавчий відділ курортної комісії, згідно з регуляційним планом Трускавця, постановив зробити центральну алею парку - єдиний головний комунікаційний шлях для відпочивальників, які йшли до джерел "Марія", "Юзя" і "Зося", а також до парку на Адамівці та Городищі, виключно пішохідною, шириною 25 м, зі смугами зелені, обсадженою деревами і прикрашеною рабатками. При цьому відступи лінії забудови вулиць від регуляційної лінії розширилися з 6 до 10 м. У майбутньому планувалося також знести молочарню, віллу "Полонія" та інші будівлі на території парку, які виходили поза лінію забудови вулиць. Вілли, які стояли при головній парковій алеї, в майбутньому мали обслуговуватися проїздом, Підведеним до їх тильних фасадів. Виконав чий відділ курортної комісії, згідно з регуляційним планом 1906 p., намагався обмежити щільність забудови у центральній частині Трускавця до мінімуму і надати їй виключно відпочинково-паркового характеру. На майбутнє планувалося заборонити будівництво вілл та пансіонатів на території парку і прилеглої до нього центральної частини курорту. Однак, навіть у кінці 1930-х pp. на території парку будувалися нові вілли та санаторії. До нашого часу більшість з них з різних причин не збереглася (10 будівель, розташованих на території парку, знесено в радянський період 1950-1990 pp.).

Згідно з регуляційним планом Трускавця 1906 p., було передбачено трасування нових та урегулювання старих алей та стежок курортного парку, урегульовано і реконструйовано старі внутрішні та запроектовано нові дороги. Профілі внутрішніх доріг (з тротуаром і без тротуара) подані в описі регуляційного плану.

Крім внутрішніх доріг, за регуляційним планом 1906 р. реконструйовані і запроектовані в 1908 р. також дороги, які сполучали Трускавець з навколишніми селами: Оровом, Стебником, Тустановичами, Доброгостовом. Пізніше, з розвитком Трускавця, ці дороги стали вулицями курорту.

Таким чином, за регуляційним планом 1906 р. сформувалася основна мережа вулиць Трускавця, причому не тільки центральної частини, й тогочасних околиць. У цей період починають закладатися нові квартали курортної забудови на околицях поселення.

Прокладена в 1912 р. залізнична лінія Дрогобич - Трускавець довжиною 12 км відігравала важливу роль у популяризації курорту та його територіальному розвитку. Трускавець отримав регулярне залізничне сполучення зі Львовом, Краковом, Познанню, Любліном, Варшавою. Завдяки старанням тодішнього власника Трускавця Р. Яроша, побудовано невелику залізничну станцію в північно-східній частині поселення, біля підніжжя Яцкової гори, що заклала початок для формування нової дільниці, яка в період 1920-1930-х pp. почала активно розбудовуватися.

Планувалося продовжити залізницю до Борислава, але цьому задумові перешкодила Перша світова війна. Через війну не був реалізований також проект спорудження підвісної канатної дороги на Цюхів Верх та в напрямку Орова, яка мала сприяти лижним прогулянкам відпочивальників. Ця канатна дорога, на зразок підвісної дороги на Каспрови Вєрх у Закопаному, мала сполучати Трускавець з лижним трампліном на Лисій Горі (Кам'яний горб) і далі продовжуватися до Карпатського хребта, який височіє над Трускавцем. Тоді планувалося також будівництво лижних баз і пансіонатів на Цюховому Верху та в інших поблизьких місцях на Карпатському хребті.

Після спорудження електростанції у 1912 р. в Трускавці вперше освітилися електричним світлом курортні заклади, приватні вілли, вулиці і територія парку.

Тоді, згідно з регуляційним планом 1906 p., проведено каналізацію, зроблено благоустрій курорту (нові тротуари, сквери тощо).

У 1920 р. відновилася державність Польщі, і територія Галичини знову стала польською. Восени 1921 p. Р. Ярош розпочав відбудову курорту. Відповідно, цей рік став початком третього періоду локалізації курортної забудови Трускавця, який тривав до 1939 р. Незважаючи на фінансову кризу, що охопила Європу після Першої світової війни, Р. Ярошу вдалося швидко розбудувати і модернізувати поселення. Трускавець став дорівнювати таким курортам, як Криниця і Закопане у Західній Галичині. В 1937 p., після смерті Р. Яроша, до вересня 1939 p., спілкою "Трускавецькі джерела" керували його сини - інженери Александер і Роман.

Третім історичним графічним документом, за яким можна простежити територіальний розвиток курортної забудови Трускавця, є кадастрова карта 1930 р.. Потрібно зауважити, що кадастрова карта 1853 р. була використана як підоснова для складання кадастрової карти 1930 р. На цій карті нанесено тонкими лініями мережу вулиць (переважну більшість), які існували в 1930 р. Карту перевірив і порівняв з оригіналом 1853 р. інженер Ґ. Ґромас. На цій карті зафіксоване поширення курортної забудови поза межі центральної частини, що вже тоді була повністю сформована, на прилеглі до неї території, початок розвитку яких був закладений ще на початку XX ст. В цей період майже повністю забудовані теперішні вулиці: Т. Шевченка (запроектована за регуляційним планом 1906 p.), С. Бандери (верхня частина), Суховоля (верхня частина), Бориславська (верхня частина), Дрогобицька, Стебницька, І. Франка, М. Гоголя, Джерельна, Річки, пров. Д. Бортнянського, пров. Тихий, В. Біласа, С. Крушельницької, П. Куліша, О. Довбуша. Територіальний розвиток курорту за кадастровою картою 1930 р. Дерев'яні будівлі на цій карті становлять 70%, решта - муровані. В 1930 р. було завершено формування курортного парку і з'єднано його з лісопарком на Городищі. На Помірках, за ініціативою тодішнього власника курорту Р. Яроша і згідно з тогочасними європейськими вимогами організовано відпочинкову зону з невеликим штучним озером (на місці колишньої копальні воску). Тоді були побудовані тенісні корти та інші спортивні майданчики, веслярська станція, душові приміщення, спеціальним трубопроводом підведено мінеральні води з джерел, створено природознавчий музей ім. Емми Ярош (знесений в 1950-х pp.).

Загальне уявлення про курортну забудову станом на 1921-1939 pp. дає також карта, додана до путівника по Трускавцю за 1930 р. У 1930-х pp. у друкарні К. Рогальського у Кракові був видрукуваний план курорту, виконаному в кольоровому зображенні, представлені житлові і громадські будівлі Трускавця, а також будівлі, які тоді тільки почали будуватися. З плану видно, що в 1930-х pp. більшість будівель були житловими (понад 70%). Громадські будівлі розташовувалися переважно у центральній частині Трускавця, на території парку, вздовж вулиці Лазєнної Чіагіеппа) (тепер вул. Ю. Дрогобича), вул. Головної курортної (Glow па Zdrojowa)(Tenep вул. С. Бандери), вул. Об'їзної (Objazdowa), (епер вул. Т. Шевченка). Житлові вілли займають таку ж територію, як на кадастровій карті 1930 р. Забудова виходить вже за межі центральної частини поселення. Починають розбудовуватися такі вулиці, як Дрогобицька, Суховоля, І. Франка, Помірецька, Стебницька.

"Львівський воєвідський щоденник" опублікував 1 вересня 1936 р.ш ухвалу Виконавчого відділу курортної комісії Трускавця, прийняту 1 серпня 1936 p., про потребу створення так званого загального плану забудови курорту Трускавця, на підставі існуючого регуляційного плану, відповідно до рішення № 23 поз. 202 Речі Посполитої від 16 лютого 1928 р. про будівельне право і забудову поселень. Проект генерального плану курортної забудови мав обіймати цілий Трускавець. Однак до його реалізації не дійшло.

Крім згаданих вище картографічних матеріалів і планів, не виявлено жодних графічних документів, які б фіксували територіальний розвиток курортної забудови Трускавця 1921-1939 pp., а тому простежити його можна лише за літературними та архівними джерелами, які подають дані про будівництво мурованих санаторіїв та дерев'яних вілл цього періоду. Згідно з останніми, в курортній забудові 1921-1939 pp., на відміну від XIX - початку XX ст., починає домінувати мурована архітектура. На основі плану Трускавця другої половини 1930-х pp. та за архівними і літературними джерелами, автором монографії виконаний план Трускавця 1921-1939 pp. і складений до нього перелік основних об'єктів курортної забудови Згідно з даними кадастрової карти Трускавця за 1930 p., в 1930-х pp., вже був сформований історичний центр (осередок) поселення, до якого належали: нижня частина території парку, прилегла до сучасного бульвару Торосевича, теперішні вулиці С. Бандери та Ю. Дрогобича. В центральну частину входили такі сучасні вулиці: Т. Шевченка, Суховоля (нижня частина), Бориславська (нижня частина), Дрогобицька (нижня частина), початок Стебницької, Джерельна, І. Франка, С. Бандери (верхня частина), М. Гоголя. В цей час активно розбудовуються околиці поселення, початок розвитку яких закладений в 1906 р. До них належали: північно-східна (територія сучасних вулиць В. Біласа, С. Крушельницької, пров. Тихий, пров. Д. Бортнянського, вул. Річки, вул. С. Воробкевича); південно-східна (дільниця теперішньої вул. Помірецької, колись - Помірки); західна (територія верхньої частини сучасних вулиць Суховолі і Бориславської); північна (територія сучасних вулиць Дрогобицької (верхньої частини), П. Куліша, О. Довбуша.

У період 1939-1950 pp. у Трускавці не будувалося курортних будівель.

Важливу роль при аналізі курортної забудови Трускавця XIX -першої половини XX ст. відіграє багатий ілюстративний матеріал, який фіксує її історичні етапи розвитку. Види Трускавця того часу, хоч відзначаються певною умовністю і фрагментарністю в зображенні поселення, дають уявлення про загальний вигляд урбаністичного середовища.

Найбільш повно збережена у своїй первісній архітектурно-просторовій структурі центральна частина Трускавця і прилеглі до неї квартали. До них належать квартали курортної забудови на вулицях: С. Бандери, Т. Шевченка, Ю. Дрогобича, Суховоля (нижня частина), Дрогобицька (нижня частина), початок Стебницької, Бориславська (відрізок, що прилягає до центральної частини), І. Франка. Менший ступінь збереження курортної забудови встановлено на околицях поселення. Сюди належать квартали курортної забудови на вулицях: Суховоля (верхня частина), Стебницька (відрізок на околиці поселення), П. Куліша, О. Довбуша, У. Кравченко, Б. Антонича, С. Воробкевича, С. Крушельницької, Річки, Дрогобицька (верхня частина), Бориславська (верхня частина).

Центральна частина Трускавця розкинулася у мальовничій місцевості на схилах невисоких пагорбів, які оточують долину невеликого потоку Воротище, що впадає в притоку Тисьмениці - річку Солоницю. Нині, як і колись, цей район багатий на зелені масиви, які створюють благодатний клімат для відпочивальників. Вулична мережа міста має нерегулярний живописний характер, який відображає рельєф місцевості. Центральний парк розкинувся в найширшій частині долини потоку Воротище. Тут розташовані надкаптажні будинки (кін. XIX ст.), музичний кіоск (поч. XX ст.), бювет мінеральних вод (1950-і pp.) і сучасні тимчасові будівлі, виконані з легких конструкцій. Цю рекреаційно-лікувальну зону центральної частини міста оточують дерев'яні вілли, які розкинулися на схилах пологих пагорбів. Вони формують характерну для XIX - першої половини XX ст. малоповерхову забудову приватних вілл-пансіонатів. Зазвичай, це окремо розташовані серед зелені дво-триповерхові віллові будинки, архітектура яких майже не має аналогів на території Західної України.