Пiд впливом Луки Гарматiя з юних лiт вiдзначився у збираннi фольклорного i етнографiчного матерiалiв уродженець с. Голови Петро Шекерик-Доникiв. Початкову освiту вiн здобув в с. Голови, пiзнiше, пiд впливом Iвана Франка, Володимира Гнатюка, Михайла Коцюбинського, став збирати гуцульський фольклор, етнографiчнi матерiали, а потiм i сам почав писати твори.

Петро Шекерикiв-Доникiв був найближчим помiчником Гната Хоткевича при органiзацiї славнозвiсного Гуцульського театру в с. Красноiллi, гастролював з ним по Гуцульщинi, бував у Львовi, Києвi i Краковi. Талановитий гуцул залишив цiкавi спогади про гастрольнi поїздки за межi гуцульського краю. До нього з батькiвською любов'ю ставилися Iван Франко, Володимир Гнатюк, а особливо Гнат Хоткевич, що високо цiнував органiзаторськi здiбностi Петра Шекерика-Доникова.

Вiн, як i Лука Гарматiй, був активним дiячем Української Радикальної Партiї, а потiм, у вiкопомнi 1918-1919 роки, членом Української Нацiональної Ради ЗУНРу i Трудового Конгресу.

Петро Шекерик писав оповiдання i грав головнi ролi у Гуцульському театрi. Гнат Хоткевич у своїх оСпогадах з театральної дiяльностi дав йому влучну характеристику: "Був розвинений, багато читав, розумний. I все у нього виходило так чiтко, до ладу. Вiн i в лiтературi зоставив слiд, вiн i матерiали усiм етнографам доставав i то першої якостi i в найбiльшiй кiлькостi. Вiн i в полiтицi був не чужий... Взагалi людина потрiбна своєму народовi, своїй епосi...".